Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну мільйони українців були змушені шукати безпечного прихистку за кордоном. Для багатьох Чехія стала країною, що надала не лише тимчасовий притулок, але й можливість почати нове життя. Однак ця ситуація створює для України серйозний демографічний і соціальний виклик, адже чимало біженців не планують повертатися додому навіть після завершення війни. Втрата мільйонів громадян, зокрема молоді, економічно активного населення, загрожує як економічному розвитку, так і соціальній структурі України.
Результати дослідження
Соціологічний інститут Академії наук Чехії (Sociologický ústav AV ČR) 10 березня опублікував результати великого дослідження щодо становища українських біженців у країні, повідомляє ФАКТ. Опитування проводилося серед 1048 вимушених переселенців віком від 18 років.
Одне з ключових питань дослідження стосувалося намірів українських біженців повернутися на батьківщину. Результати виявилися тривожними: лише 21% опитаних заявили про бажання повернутися до України впродовж найближчих двох років. Водночас переважна більшість – 75% респондентів – повідомили, що не планують повертатися і хочуть залишитися в Чехії або переїхати в іншу країну.
Цікаво, що ті, хто заявив про небажання повертатися, переважно розглядали саме Чехію як країну для подальшого життя. Дуже незначна частина учасників опитування думала про переїзд до іншої держави.
Демографічні особливості біженців
Опитування також показало, що бажання повернутися залежить від віку респондентів. Серед людей віком від 56 років 36% висловили намір повернутися до України. У віковій групі 36-55 років таких було вже 19%, а серед наймолодших – від 18 до 35 років – лише 18%. Це свідчить про те, що саме молодь, яка є основою для відбудови України після війни, найменше зацікавлена у поверненні.
До того ж, бажання залишитися в Чехії частіше висловлювали ті, хто краще володіє чеською мовою, має стабільну роботу та житло. Натомість ті, хто не планує залишатися, – це переважно люди з низьким рівнем мовних знань, безробітні та пенсіонери.
Умови проживання та соціальна інтеграція
Опитування засвідчило, що більшість (79%) українських біженців проживають в орендованому житлі. 10% – у гуртожитках чи готельних комплексах, а 8% – у так званих солідарних домогосподарствах. Середній вік українських біженців становить 28 років, що робить їх молодшим за середній вік населення Чехії. Водночас серед біженців переважають жінки, багато з яких мають дітей і залежать економічно від родини (58%).
Інтеграція на ринку праці Чехії відбувається поступово. Частка українських біженців, які працюють, досягла 80%. Проте більшість з них не змогли працевлаштуватися за спеціальністю і часто змушені виконувати роботу, яка не відповідає їхній освіті та кваліфікації. Це призвело до зниження професійного статусу і, як наслідок, до нижчих доходів. Рівень заробітної плати біженців виявився досить низьким, незалежно від їхнього рівня освіти.
Умови праці та фінансові виклики
За результатами опитування, 62% економічно активних біженців зіштовхнулися зі складними умовами праці. Більше третини (37%) зізналися, що мають нестабільну роботу, а третина (33%) відзначила проблеми з правовим чи соціальним захистом.
Незважаючи на це, 62% українських біженців заявили, що їхнього доходу вистачає для покриття витрат на життя в Чехії. Така ж кількість респондентів повідомила, що мають стабільне працевлаштування та впевнені у своїй зайнятості на найближчі півроку. Проте 61% вважає, що їхня праця недооцінена і повинна оплачуватися більше.
Більшість (81%) українських біженців отримує основний дохід від роботи в Чехії чи Україні. Додатково чверть респондентів отримували гуманітарну допомогу, 14% – пільги від української держави (пенсії), а 11% отримували фінансову допомогу від України. Однак, попри це, 80% сімей українських біженців мають дохід, що нижчий за середній дохід чеських домогосподарств.
Висновки та виклики для України
Результати опитування демонструють серйозну проблему для України: переважна більшість біженців, особливо молодь, не планують повертатися додому найближчим часом. Це означає втрату значної частини економічно активного населення, потенційних фахівців і професіоналів, які могли б допомогти у відновленні країни.
Це також виклик для уряду України, який має розробити ефективні програми, що стимулюватимуть повернення громадян. Необхідно створити умови для працевлаштування, забезпечити доступ до житла, гарантувати соціальну підтримку та працювати над відновленням економіки.
Для того, щоб українці захотіли повернутися додому, необхідно переконати їх, що в Україні їх чекає не лише безпечне, а й гідне життя. Це завдання, яке потребує комплексного підходу, залучення державних і міжнародних ресурсів, а також спільних зусиль уряду, бізнесу і громадянського суспільства. Тільки так Україна зможе повернути своїх громадян і забезпечити майбутнє держави.
