Війна, яка змінила хід життя мільйонів українців, змусила багатьох залишити рідні міста, домівки й усе знайоме, шукаючи прихистку за кордоном. Румунія стала однією з країн, які від самого початку повномасштабного вторгнення відкрили свої кордони для біженців з України. Попри те, що в інформаційному полі ця країна рідше фігурує в контексті масштабної підтримки, ніж Німеччина чи Польща, румунський уряд послідовно продовжує гуманітарну програму для українських громадян. Згідно з рішенням, ухваленим 20 березня 2025 року, підтримка для певних категорій біженців продовжена до кінця поточного року — тобто до 31 грудня 2025 року включно, передає ФАКТ.
Рішення уряду Румунії
Як повідомило державне агентство Agerpres, на урядовому засіданні 20 березня було ухвалено нормативний акт, яким ще на дев’ять місяців подовжено термін дії механізму підтримки українських біженців. Зокрема, йдеться про тих громадян України, які прибули на територію Румунії до 1 липня 2024 року. Це уточнення є ключовим, адже новоприбулі після цієї дати формально не підпадають під дію продовженого пакету гуманітарних виплат.
Документ передбачає, що особи, які до цього моменту вже були розміщені у визначених місцях для біженців — державних чи організованих муніципалітетами — можуть продовжити отримання щомісячної грошової допомоги. Вона становить 500 леїв (приблизно 100 євро) на одну особу або 1500 леїв (приблизно 300 євро) на сім’ю.
Хто має право на допомогу
Схема підтримки охоплює не всіх українських громадян, що тимчасово перебувають на території Румунії, а насамперед — найбільш вразливі категорії. Серед них:
- люди з інвалідністю або тимчасовою непрацездатністю;
- жінки на пізніх термінах вагітності (третій триместр);
- родини з малолітніми дітьми;
- самотні матері;
- люди похилого віку, які не мають іншого джерела доходу.
Таке виокремлення є цілеспрямованим кроком, що має забезпечити прицільну підтримку тим, хто не може самостійно забезпечити собі базові умови існування. Тим українцям, які мають можливість працювати, навчатися або отримувати інші види соціальної допомоги, варто враховувати, що продовжена програма не охоплює всі категорії тимчасово захищених.
Окрема постанова щодо одноразової допомоги
Паралельно з базовою підтримкою уряд затвердив ще один важливий документ, який уточнює механізм виплати одноразової допомоги для українських громадян, що отримали тимчасовий захист або посвідку на проживання до 1 липня 2024 року. Мова йде про виплати, що надаються протягом трьох місяців поспіль, з фіксованим щомісячним розміром: 750 леїв (приблизно 150 євро) на одну людину або 2000 леїв (понад 400 євро) на сім’ю.
Цей тип допомоги призначений для забезпечення перехідного періоду — зокрема для тих, хто щойно отримав документи й потребує підтримки на стартовому етапі інтеграції. Його також можуть отримати ті, хто проходить адаптацію на ринку праці або шукає постійне житло.
Гуманітарна підтримка в цифрах
За останніми даними Євростату, станом на 31 січня 2025 року тимчасовий захист в ЄС мали приблизно 4,3 мільйона громадян України. Найбільше українських біженців перебуває в Німеччині (понад 1,1 мільйона осіб), Польщі (975 тисяч) та Чехії (376 тисяч). Румунія, за різними джерелами, дала прихисток приблизно 130–150 тисячам українців, з яких значна частина оселилася в прикордонних районах, таких як Сучава, Ісакча, Галац.
Попри менші цифри порівняно з іншими країнами, Румунія послідовно забезпечує юридичну та побутову підтримку біженцям, організовує переклад, надає доступ до освіти та медичних послуг, а також працює над інтеграційними програмами в співпраці з громадськими організаціями.
Нерівність доступу та виклики для біженців
Продовження допомоги — це безумовно позитивний сигнал, проте в українських біженців залишається чимало викликів. Передусім, не всі регіони однаково ефективно реалізують програму: у великих містах спостерігаються черги на реєстрацію, а в сільській місцевості бракує інформаційної підтримки. Частина українців не знає про зміни або не встигає оформити документи вчасно.
Крім того, через диференційований підхід до категорій бенефіціарів, деякі родини залишаються поза межами допомоги, навіть попри складне фінансове становище. У випадках, коли в родині є працездатні члени, які формально можуть знайти роботу, але не мають реального доступу до ринку праці (через мову, вік, догляд за дітьми), програма гуманітарної допомоги більше не передбачає компенсацій.
Попри це, продовження гуманітарної програми до кінця 2025 року є важливим кроком у бік підтримки тих українців, для кого повернення додому залишається поки що неможливим. Водночас воно вказує і на визнання: війна триває, а отже, й відповідальність приймаючих держав не завершилася.
Румунія намагається поєднати принцип солідарності з прагматичним підходом: допомога — для тих, хто її справді потребує. Це формує базу для довгострокових рішень щодо статусу українських громадян у країні, які можуть у майбутньому отримати доступ до інтеграційних програм, ринку праці та освіти. Це рішення має особливе значення для тих, хто вже тривалий час перебуває в країні, не маючи можливості повернутися до України або остаточно влаштуватися в іншій державі. Продовження гуманітарної допомоги не лише зменшує ризик маргіналізації для вразливих груп, а й дає відчуття стабільності у щоденній невизначеності, яка супроводжує життя в статусі тимчасового захисту.
