Четвертий рік поспіль українці, які вимушено залишили країну через війну, намагаються закріпитися в нових умовах і знайти більш стабільний формат перебування в Європі. У межах цієї адаптації змінюється як лише побут, так і юридичні стратегії. У Франції це особливо помітно на прикладі переорієнтації з тимчасового захисту на статус біженця. Все більше громадян України, пише ІА “ФАКТ”, попри те що тимчасовий захист надає ширші права, починають подавати заявки на отримання статусу біженця.
Різке зростання кількості заяв на статус біженця: що показує статистика
Як повідомляє La Croix, за офіційними даними Французького управління у справах захисту біженців та осіб без громадянства (OFPRA), упродовж перших п’яти місяців 2025 року українці подали понад 7 000 заяв на отримання статусу біженця. У масштабах однієї окремої країни це суттєвий показник, особливо, якщо враховувати динаміку змін за останні роки. У 2023 році таких заяв було 3 250. У 2024-му — вже 12 031. Таким чином, зростання становить десятки відсотків щороку, і ця тенденція наразі лише посилюється.
Як уточнює OFPRA, у період з 1 січня по 31 травня 2025 року кількість заяв від громадян України збільшилася на 86,9% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Це свідчить не про окремі виняткові випадки, а про системну зміну стратегій легалізації серед українців у Франції.
Чому статус біженця приваблює більше, ніж тимчасовий захист
Формально тимчасовий захист у ЄС, який вперше було активовано в березні 2022 року, передбачає більш широкий перелік прав, аніж статус шукача притулку. Йдеться про швидший доступ до ринку праці, навчальних послуг, охорони здоров’я, а також спрощену процедуру продовження легального перебування. 13 червня 2024 року Європейська рада ухвалила рішення продовжити дію тимчасового захисту до 4 березня 2027 року. У Франції українці з цим статусом отримують дозвіл на проживання, який поновлюється кожні шість місяців, і загалом може тривати до трьох років.
Проте за фактом усе частіше спрацьовує не норма закону, а обставини, у яких перебуває конкретна людина. Як зазначають аналітики, у 2025 році ресурсна база, яка підтримувала програму тимчасового захисту у Франції, суттєво звузилась. Соціальні структури перевантажені, державне фінансування зменшується, а організації, які раніше допомагали з житлом і логістикою, обмежують свою діяльність. На практиці це означає, що навіть при формально чинному статусі людина залишається без житла, не може знайти роботу, стикається з постійними відмовами орендодавців і бюрократичними перепонами у сферах охорони здоров’я чи навчання дітей.
Складна житлова ситуація як один з головних чинників
За оцінками французьких джерел, станом на 2025 рік у Франції залишилося від 75 000 до 80 000 громадян України. З них лише близько 20 000 мають офіційне працевлаштування. Решта — або не мають роботи, або працюють неофіційно, або втратили житло після скорочення фінансування муніципальних програм розміщення.
Місцеві асоціації, які ще торік допомагали українцям знайти тимчасове житло через релігійні громади або благодійні структури, сьогодні скоротили або повністю припинили свою діяльність. У багатьох департаментах Франції зникають пропозиції на пільгове житло або тимчасові гуртожитки, і навіть ті, хто вже мав дах над головою, зіштовхуються з вимогою терміново звільнити приміщення.
У таких умовах багато хто починає шукати статус, що надає більш тривалі гарантії. Статус біженця — попри більш складну процедуру — пропонує дозвіл на проживання терміном від чотирьох до десяти років. Це дає людині можливість будувати довготривалі плани, укладати повноцінні договори оренди, оформлювати медичне страхування, подавати дітей до шкіл або навчальних закладів без ризику бути виселеними чи втратити право на перебування у разі змін у політичному середовищі.
Психологічний чинник і розчарування в перспективі повернення
На початку 2022 року більшість українців, які прибували до Франції, сприймали своє перебування як тимчасове. Розрахунок був на кілька місяців. І саме цим пояснювався масовий вибір тимчасового захисту. Але після трьох років війни й без чіткої перспективи її завершення, з’являється інше — довготривале — бачення ситуації.
Багато хто більше не чекає швидкого повернення додому. Це змінює мотивацію. Якщо раніше головною метою була тимчасова безпека, то тепер — юридична й соціальна стабільність. І саме тому статус біженця, навіть з обмеженням — наприклад, неможливістю відвідувати Україну під час дії статусу — стає більш прийнятним для частини громадян.
Практичний розрахунок і юридична логіка
Законодавчо статус біженця і статус тимчасового захисту в ЄС взаємовиключні, тобто особа не може одночасно мати обидва. Якщо людина подає заяву на притулок, вона відмовляється від тимчасового захисту. Водночас, якщо заява на статус біженця буде відхилена, повернення до тимчасового захисту формально можливе, але не завжди автоматичне — усе залежить від юрисдикції країни та специфіки процедури.
Проте, як свідчить практика, навіть з цими ризиками дедалі більше людей обирають саме процедуру притулку. Причина — у різному підході до тривалості, стійкості статусу й рівня довіри до наданих гарантій. Тимчасовий захист продовжується щороку або раз на пів року, і хоча Рада ЄС оголосила про продовження до 2027 року, багато хто сумнівається в його остаточній стабільності. Натомість притулок — це окремий статус із самостійною логікою. Він не потребує щорічного поновлення і може стати базою для отримання постійного дозволу на проживання або навіть громадянства у майбутньому.
Отже, Франція, як і інші держави ЄС, переживає зменшення обсягів підтримки, спрямованої на прийом громадян України. Йдеться як про фінансування, так і про людські ресурси, кількість доступних місць у притулках, а також напруження в органах місцевої влади. У таких умовах статус тимчасового захисту втрачає свою практичну привабливість, а довша перспектива, яку пропонує статус біженця, починає переважувати.
