15 серпня в Анкориджі, найбільшому місті Аляски, має відбутися зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним. Місце проведення цього саміту обране тому, що Аляска розташована на стратегічному стику між США та Росією, а її геополітичне значення давно виходить за межі внутрішньоамериканського контексту. Втім для українців – біженців та тих, хто там постійно проживає, ця подія означає набагато більше, ніж просто дипломатична зустріч.
Як пише ІА “ФАКТ”, напередодні візиту Путіна серед українців, які знайшли прихисток на Алясці, панують суперечливі емоції. З одного боку — тривога, викликана самим фактом приїзду людини, чия політика зруйнувала їхнє життя і змусила залишити рідні домівки. Багато хто сприймає цю новину як болісне нагадування про війну, втрати та невизначеність майбутнього. З іншого боку — надія, що зустріч лідерів, навіть за умов глибоких протиріч, може стати кроком до припинення бойових дій і повернення миру. Ця надія не є беззастережною, але вона лишається, бо для багатьох українців будь-яка можливість переговорів — це шанс, який не можна ігнорувати. Це відмічається у The New York Times.
На Алясці зараз мешкає близько тисячі українців, які прибули сюди після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Для багатьох з них це стало спробою знайти безпечне місце, далеко від війни, але ціною стало життя на відстані у тисячі кілометрів від батьківщини та рідних.
Біженці змогли влаштуватися на роботу — хтось у пекарнях, хтось на рибних промислах, інші відкрили власні невеликі бізнеси. Вони вчилися жити у суворому кліматі, де зими тривають довго, а холод проникає у саме серце. Попри це, громада поступово облаштувала свій побут, налагодила контакти між собою та інтегрувалася у місцеве життя.
Напередодні саміту відчуття в українській громаді змішані. Для багатьох сам факт появи Путіна на території США, та ще й у місці, яке вони тепер називають домом, є важким психологічним випробуванням.
«Важко прийняти, що він буде тут», — говорить Людмила Стретович, яка разом з двома дітьми залишила Київ після початку війни.
Її мати досі перебуває в Україні, а двоюрідний брат загинув на фронті.
Юлія Маїба, яка прибула на Аляску у 2023 році з двома доньками, зізнається, що її головне побажання — аби всі близькі лишилися живими.
Попри внутрішнє обурення, значна частина українців вирішила не брати участі у вуличних протестах проти візиту Путіна у день його приїзду. Причиною є побоювання проблем з місцевою поліцією, особливо у тих, хто має тимчасові документи або перебуває в процесі оформлення статусу. Деякі вже були змушені залишити США після закінчення терміну дозволу на перебування, і цей досвід зробив громаду обережнішою.
Відкриті мітинги багато хто замінив зустрічами в колі знайомих і церковних громадах. Тут обговорюють новини, діляться переживаннями та моляться за мир. Такі зібрання стають і психологічною опорою, і способом зберегти відчуття єдності, незважаючи на відстань від рідної землі.
Однак ввечері 14 серпня за місцевим часом в Анкориджі, найбільшому місті Аляски, відбулася акція на підтримку України. Як розповів український біженець Микола Таран, який взяв участь у заході, протест був спрямований проти приїзду Путіна та його переговорів з американським лідером. Він зазначив, що ініціаторами виступили місцеві мешканці, а українці, дізнавшись про акцію, швидко доєдналися. За словами Тарана, до недавнього часу про захід майже ніхто не знав, але інформація поширилася швидко, і він приїхав одразу, щойно зміг.
Участь у протесті взяли близько сотні-двохсот осіб. На місці працювали численні журналісти, які прибули з різних країн. У руках учасників були плакати з написами «Аляска проти Путіна», «Аляска проти зла» та «Аляска з Україною».
Для місцевої влади саміт є приводом підкреслити стратегічне значення регіону. Утім, частина жителів вказує, що масштабна подія створює додаткові логістичні труднощі, а позиції корінних народів і української громади у процесі підготовки до саміту майже не враховуються.
Скепсис щодо результатів переговорів з Путіним присутній і серед місцевих мешканців, і серед українських біженців. Багато хто не очікує реальних поступок чи змін після цієї зустрічі, але водночас сподівається, що сам факт діалогу може стати хоча б кроком до зниження напруги у світі.
У день, коли Анкоридж прийматиме лідерів двох держав, вулиці міста, ймовірно, будуть переповнені поліцією, журналістами та дипломатичними делегаціями. Для українців, які пережили війну, втрати та вимушену еміграцію, це буде ще одним нагадуванням, що їхнє життя тісно пов’язане з великими політичними рішеннями, навіть якщо вони відбуваються у тисячах кілометрів від Києва.
Попри страхи та сумніви, у багатьох залишається сподівання, що зустріч на Алясці не стане черговим символічним жестом, а приведе до реальних кроків, які наблизять закінчення війни. А поки що українська громада готується зустріти цей день тихо, але з пильним поглядом на події, що відбуватимуться буквально за порогом їхнього нового дому.
