Проблема ставлення поляків до українських біженців стала однією з найпомітніших тем суспільних дискусій останніх двох років. Якщо на початку повномасштабної війни Польща виглядала як головний тил для мільйонів українців, то тепер у настроях поляків все чіткіше простежується втома від тривалого навантаження на державу та її ресурси. Водночас зміна суспільних орієнтирів не свідчить про повне зникнення симпатій, а радше про перехід від емоційної солідарності до прагматичного підходу, в якому на перший план виходить питання справедливого розподілу соціальних благ, пише ІА “ФАКТ”.
Соціологічний зріз
Опитування Центру дослідження громадської думки (CBOS) стало своєрідним дзеркалом, у якому відобразилися нинішні настрої поляків. Половина респондентів заявила, що допомога для українських біженців у Польщі є надмірною. Майже стільки ж вважає її рівень достатнім, проте лише незначна частка виступає за розширення масштабів підтримки. Про це повідомило Polsat News.
Варто підкреслити, що це найнижчий показник прихильності до українців за весь період спостережень з 2014 року. Так само рекордним став і рівень опору — 45% поляків не підтримують ідею подальшого прийому нових хвиль біженців.
Цифри важливі ще й тому, що вони підтверджують тенденцію останніх півтора року: починаючи з середини 2023-го, у суспільстві відбувається поступове зниження рівня підтримки, яке, попри короткі перерви, набуває сталої динаміки. Це означає, що втома від масштабної присутності українців у Польщі не є тимчасовим настроєм, викликаним емоційними факторами, а перетворюється на довготривалий соціальний тренд.
Економічний аспект
Окрема площина дискусії пов’язана з доступом українців до соціальних програм. Більшість поляків вважають, що право користуватися пільгами на кшталт програми «800+» чи безкоштовної медицини повинні мати тільки ті, хто офіційно працює і сплачує податки. Чверть опитаних додає ще одну умову — наявність підтвердженого статусу біженця. І хоча гуманітарний мотив нікуди не зник, у пріоритет виходять економічні аргументи: суспільство дедалі частіше ставить під сумнів доцільність витрачання коштів платників податків на утримання тих, хто не бере безпосередньої участі в економічному житті країни.
Цей підхід демонструє прагнення поляків інтегрувати українських переселенців у власну економічну систему, а не залишати їх у ролі пасивних одержувачів допомоги. Водночас він свідчить про страх перед надмірним навантаженням на державний бюджет, яке може відчутно вплинути на добробут місцевих громадян. Таким чином, допомога перестає розглядатися як безумовна моральна норма і перетворюється на об’єкт раціонального обговорення.
Політичні та суспільні наслідки
Зміна настроїв у Польщі має очевидні наслідки для українсько-польських відносин. З одного боку, політичне керівництво Польщі, особливо на рівні уряду і парламенту, продовжує залишатися союзником України в європейській та безпековій політиці. З іншого — суспільний тиск змушує політиків дедалі частіше апелювати до теми «власних інтересів», що може позначитися на майбутніх рішеннях щодо соціальних пакетів чи програм інтеграції.
Важливо зазначити, що ця тенденція перегукується із загальноєвропейським контекстом, де питання підтримки біженців все частіше пов’язується з внутрішніми економічними проблемами та політичними рейтингами.
Польське суспільство пройшло шлях від емоційного пориву солідарності до прагматичної оцінки власних можливостей. Допомога українським біженцям уже не сприймається як безумовна необхідність, а розглядається крізь призму справедливості й економічної доцільності. Опитування CBOS показало не просто зміщення настроїв, а формування нової суспільної реальності, у якій гуманітарні мотиви дедалі частіше поступаються місцем раціональним міркуванням.
Це не означає, що підтримка України з боку Польщі вичерпується, але вказує на зміну характеру цієї підтримки — від емоційної до умовної, від загальної до вибіркової. В цьому балансі між солідарністю та втомою й надалі формуватиметься ставлення поляків до українців у найближчі роки.
