За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), майже через два роки після вторгнення Росії в Україну понад дев’ять мільйонів людей покинули свої домівки, майже шість мільйонів з яких знайшли притулок у європейських країнах. Щоб краще зрозуміти цю групу, навесні 2022 року дослідники провели близько 1 500 інтерв’ю щодо соціально-демографічного фону, економічних можливостей та очікувань у центрах прибуття у Відні та Кракові.
«В опитуванні ми мали велику перевагу в тому, що всі біженці, які хотіли залишитися у Відні навесні 2022 року, мали справу з адміністративними процедурами в Австрійському центрі у Відні», — сказала автор спільного дослідження Ізабелла Бубер-Еннсер з Віденського інституту демографії (VID) OeAW. Таке єдине вікно є рідкісною можливістю в міграційних дослідженнях. На місці, в тому числі завдяки допомозі українських студентів та дослідників, спостерігалася висока готовність відповідати на анкети. З цих причин є велика впевненість у тому, що є хороший зріз групи, яка прибула в цей час, продовжив Бубер-Еннсер.
83 відсотки мають вищу освіту
Результат: біженки, переважно жінки, є високоосвіченими. Згідно з дослідженням, серед населення України близько 30 відсотків людей віком від 25 до 64 років мають вищу освіту, у Краківській вибірці ця частка становить 66 відсотків, а у Відні – 83 відсотки. У міграційних дослідженнях вже відомо, що люди з вищим рівнем освіти мають вищу мобільність. Крім того, ці результати є ще одним будівельним блоком для доведення «ефекту самовідбору» серед біженців: «Самовідбір означає, що біженці є вибірковою, тобто обраною групою – люди, які до неї належать, могли, так би мовити, обирати самі, тому що вони мають відповідний фінансовий та соціальний капітал для втечі», – пояснив перший автор Коленбергер.
Політично унікальною особливістю руху біженців з України була також активація «директиви про масовий наплив». В результаті українці отримали легальну можливість виїхати та обрати країну призначення. Численні причини вибору Австрії стали несподіванкою для дослідників: «Були надані відповіді, які зазвичай асоціюються не з втечею, а з регулярною міграцією добре освічених емігрантів», – продовжує Коленбергер.
Знання німецької мови, якість життя, друзі
Відповідно, знайомство з Австрією, наприклад, через попередні перебування в контексті туризму, навчання та роботи, а також попередні знання німецької мови відіграли важливу роль. Визначальне значення мала також висока якість життя та друзів, родичів чи знайомих, які вже побували у Відні. «Це дає зрозуміти, що навіть у випадку людей, змушених тікати, рішення про виїзд, як і вибір країни призначення, є багатопричинним – йдеться не про соціальні виплати, як часто ходять чутки, а переважно про існуючі соціальні мережі в країні призначення», – сказав Коленбергер. На даний момент можна сказати, що часто саме ці соціальні мережі допомагали з інтеграцією згодом.
Сусідню Польщу, на відміну від Австрії, часто обирали через географічну близькість до України. Відповідно, готовність залишитися в Кракові значно нижча, ніж у Відні. Однак, на відміну від Польщі, початок зайнятості в цій країні відбувається мляво, про що свідчать поточні показники ринку праці. Дослідники свідчать про парадоксальний ефект щодо кращої освіти: «Високоосвічені люди часто хочуть інвестувати більше і довше у вивчення німецької мови, перш ніж шукати роботу, яка максимально відповідає їхній підготовці», – пояснила Бубер-Еннсер.
«Потребує швидкого визнання кваліфікацій, здобутих за кордоном»
Крім того, майже 20 відсотків респондентів заявили, що вони працювали у сфері охорони здоров’я та освіти, тобто в регульованих галузях, у своїй країні. Саме в цих сферах в Австрії спостерігається високий попит на кваліфікованих працівників: «Це ще одна причина, чому існує потреба у швидкому визнанні кваліфікації, отриманої за кордоном, та небюрократичних рішеннях», – зазначив Коленбергер.
«Оскільки декваліфікація, тобто факт роботи на ринку праці нижче відповідної кваліфікації, очевидно більш виражений серед жінок, переважно жінки-біженки з України повинні бути підтримані низькопороговим доглядом за дітьми, навчанням без відриву від виробництва та гнучким робочим графіком», – закликала Коленбергер. Адже ті українці, які за цей час зуміли закріпитися на ринку праці, як правило, мають надмірну кваліфікацію. «Звичайно, це не оптимально для постраждалих, але це також погано для приймаючої країни, тому що таким чином втрачається багато людського капіталу», – резюмував дослідник.
