Поступове завершення програми тимчасового захисту для українців у Європейському Союзі означає, що мільйони людей, які вимушено залишили свою країну через війну, вже зараз мають замислитися над іншими правовими механізмами, які дозволять їм залишатися в ЄС на законних підставах. Одним з найперспективніших інструментів для тих, хто має вищу освіту, професійний досвід і готовий будувати кар’єру у сфері, що потребує високої кваліфікації, є так звана «Блакитна карта» (EU Blue Card). Цей документ, пише ІА “ФАКТ”, відкриває не лише можливість отримати стабільний дозвіл на проживання та роботу, а й закладає основу для інтеграції, возз’єднання сім’ї та професійної мобільності в межах усієї Європи.
Що таке «Блакитна карта» і для чого вона створена
Ініціатива запровадження Blue Card з’явилася як відповідь Євросоюзу на потребу залучати до своїх економік висококваліфікованих спеціалістів із країн, що не є його членами. Йдеться про інженерів, програмістів, лікарів, науковців, фінансистів та інших фахівців, яких бракує на ринку праці.
На відміну від звичайного робочого дозволу, який розглядається радше як тимчасовий інструмент для заповнення прогалин у робочій силі, «Блакитна карта» має стратегічний характер: вона орієнтована на довготривалу інтеграцію фахівців і створення для них стабільних умов життя.
Найважливішою перевагою «Блакитної карти» є спрощений доступ до ринку праці. Людина, яка отримала Blue Card, може працювати у вибраній країні ЄС без складних бюрократичних процедур і затримок, що нерідко виникають при оформленні звичайних дозволів. Термін дії такої карти, як правило, становить від двох до чотирьох років, і він може бути продовжений. Це створює передбачуваність для життя та кар’єри, що особливо важливо для українців, які змушені були раптово залишити дім через війну.
Ще однією сильною стороною є право на возз’єднання сім’ї. Члени сім’ї власника Blue Card отримують дозволи на проживання практично автоматично, що дозволяє уникнути ситуацій, коли сім’я розділена між різними правовими статусами.
Важливим є і фактор мобільності: після кількох років роботи в одній країні-члені ЄС власник карти може переїхати до іншої країни й продовжити там професійну діяльність, не починаючи всієї процедури заново. Для багатьох спеціалістів це відкриває можливості розвитку на європейському ринку праці, які за звичайним робочим дозволом були б значно обмеженими.
Умови для отримання Blue Card
Ключовим елементом є наявність підписаного трудового контракту або підтвердженої пропозиції роботи, яка діятиме щонайменше шість місяців. Важливо, щоб робота відповідала рівню кваліфікації заявника, адже Blue Card призначена для висококваліфікованих спеціалістів.
Заявник має мати університетський диплом або підтверджений багаторічний досвід у професії. У деяких випадках допускається підтвердження кваліфікації через професійні сертифікати чи стаж роботи від п’яти років у відповідній сфері.
Окремим критерієм є рівень зарплати. У більшості країн ЄС вона повинна становити щонайменше від однієї до півтори середньої заробітної плати у країні, а в деяких державах навіть більше. Цей механізм створений для того, щоб карта дійсно залишалася інструментом для залучення висококваліфікованих кадрів, а не перетворювалася на заміну звичайних робочих дозволів.
Процедура подання заявки
Заява на отримання Blue Card подається до національних міграційних органів тієї країни, де планується працевлаштування. Як правило, пакет документів включає чинний закордонний паспорт, підписаний контракт, диплом або сертифікат, підтвердження професійного досвіду, медичне страхування та квитанцію про сплату збору.
Тривалість розгляду може відрізнятися залежно від держави: у деяких випадках процес займає кілька тижнів, але часто він розтягується на кілька місяців, що варто враховувати при плануванні переїзду чи початку роботи.
Чим Blue Card відрізняється від звичайного робочого дозволу
Попри певну схожість процедур, між цими двома статусами існують принципові відмінності. Власник звичайного дозволу на роботу залишається у категорії «трудових мігрантів», тоді як Blue Card надає статус «висококваліфікованого спеціаліста». Це впливає і на ставлення роботодавців, і на швидкість розгляду заяв, і на можливості зміни місця роботи.
Якщо людина з робочою посвідкою на тимчасове проживання вирішує змінити компанію, то в багатьох країнах вона мусить розпочинати процес подання документів заново. Натомість для власників Blue Card така процедура значно спрощена.
Вимоги до доходів також відрізняються: для робочої посвідки на тимчасове проживання достатньо довести, що людина отримує мінімальну встановлену зарплату, тоді як для Blue Card потрібен вищий рівень заробітку. Це робить карту менш доступною, але водночас забезпечує її вагомість як документа, що підтверджує високий професійний рівень.
Кваліфікаційні вимоги теж різняться: для звичайної посвідки на тимчасове проживання достатньо наявності трудового контракту, а для Blue Card потрібен диплом або п’ятирічний досвід роботи у професії.
Ще одна ключова відмінність полягає у мобільності: власники Blue Card після кількох років роботи можуть переїхати до іншої країни ЄС, тоді як з робочою посвідкою на тимчасове проживання доведеться починати процедуру заново.
Європейська комісія прямо наголошує, що держави-члени повинні допомагати українцям переходити на стабільніші та довготриваліші статуси, передбачені законодавством ЄС. Серед всіх варіантів саме «Блакитна карта» виглядає найбільш надійним і перспективним, адже вона поєднує юридичну захищеність, доступ до ринку праці, можливість для родини залишатися разом і перспективу мобільності у межах Європи.
У контексті майбутнього завершення тимчасового захисту Blue Card може стати ключем до довгострокової стабільності для тих українців, які прагнуть не лише зберегти легальний статус, а й розвиватися професійно, інтегруватися у європейське суспільство та будувати життя в умовах передбачуваності й безпеки.
