У 2025 році українські біженці в Німеччині, особливо ті, котрі хотіли би залишитися в країні, можуть опинитися в незвичній ситуації. Це пов’язано з економікою, виборами та подіями у Сирії.
У Німеччині в економіці і в суспільних настроях останніми тижнями відбуваються швидкі зрушення, які в 2025 році можуть побічно і навіть прямо позначитися на українських біженцях, які перебувають у країні. Їм варто налаштуватися на нову, незвичну для них ситуацію та врахувати ймовірні зміни при плануванні свого подальшого життя, особливо якщо вони збираються залишитися у ФРН на тривалий термін, передає DW.
Насамперед слід звернути увагу, по-перше, на новий тренд на німецькому ринку праці, де проблема дефіциту кадрів, схоже, дещо втрачає недавню гостроту через оголошені великими компаніями масові звільнення, по-друге, на майбутні дострокові парламентські вибори 23 лютого, після яких українців можуть позбавити допомоги Bürgergeld, а також на події Сирії. Вірніше, на дискусію про повернення на батьківщину сирійських біженців, що розгорілася у ФРН після несподіваного повалення диктаторського режиму Башара Асада.
Робота для українців уже не пріоритетна тема?
Почнемо з німецького ринку праці. Аж до осені 2024-го його ключовою проблемою вважався дефіцит трудових ресурсів, що загострювався. Тож у 2022-2023 роках прийом та інтеграція в Німеччині українських біженців проходили на тлі постійного потоку заяв бізнесу та публікацій у ЗМІ про хронічний брак кадрів у найрізноманітніших галузях та сферах, насамперед фахівців та кваліфікованих працівників.
Тому були великі надії на досить швидке заповнення хоча б частини вакансій українськими біженцями, тим паче, що понад половина біженців у працездатному віці мають вищу освіту. Ось чому в Німеччині, на відміну від інших країн ЄС, не стали підштовхувати біженців до якнайшвидшого працевлаштування на будь-яку, навіть некваліфіковану роботу, а зробили ставку спочатку на багатомісячні мовні курси. Ідея полягала в тому, що у випускників цих курсів буде більше шансів одразу влаштуватися за фахом.
Однак до осені 2023 року стало зрозуміло, що ця концепція не дала бажаного результату, і уряд Німеччини змінив курс. “Мовний бар’єр знижується. Настав час йти працювати”, – проголосив тоді міністр праці Губертус Гайль (Hubertus Heil), а у Федеральному агентстві з праці (BA) створили нову посаду спецпредставника уряду ФРН з інтеграції біженців на ринку праці. В результаті фактично весь 2024 рік пройшов під знаком наполегливішого підштовхування українців до якнайшвидшого влаштування на роботу та активного пошуку для них відповідних вакансій, і цей новий підхід частково дав очікуваний ефект: відсоток працевлаштованих почав зростати.
Але цілком можливо, що тепер пріоритети агентства з праці зміняться, і на перший план вийде влаштування на роботу не стільки українських біженців, скільки кваліфікованих фахівців, які народилися або давно живуть у ФРН, і які підпадуть під заплановані масові скорочення. Адже німецька економіка після двох років нехай і невеликого, але все ж таки зниження ВВП восени 2024 року зіткнулася таки з типовим проявом рецесії: великі роботодавці почали попереджати про масштабні звільнення.
Дефіцит кадрів знижується через скорочення штатів
Ось кілька тривожних для німецького ринку праці повідомлень, що прийшли лише за листопад та грудень: великий постачальник компонентів для автопрому німецький концерн Bosch оголосив про намір у найближчому майбутньому ліквідувати в Німеччині 3800 робочих місць; американський автобудівник Ford повідомив про план зменшити персонал на своєму головному європейському заводі в Кельні на 2900 осіб; німецький технологічний та сталеливарний концерн Thyssenkrupp оприлюднив рішення скоротити протягом найближчих п’яти років на своїх німецьких підприємствах та в управлінському апараті 5000 робочих місць; найбільший німецький розробник програмного забезпечення SAP розпочав реорганізацію виробництва, під час якої компанію залишать у ФРН 3500 співробітників; після банкрутства машинобудівної компанії Manz роботу можуть втратити 1500 осіб. А 20 грудня надійшло повідомлення, що автоконцерн Volkswagen (VW) має намір протягом п’яти років скоротити понад 35 000 робочих місць.
Як бачимо, далеко не у всіх випадках йдеться про негайні масові звільнення, у деяких компаніях скорочення штатів розтягнеться на кілька років. Проте все це веде до зниження попиту на працівників та, відповідно, кількості вакансій.
І ось уже дефіцит кваліфікованих кадрів видається німецьким роботодавцям не такою гострою проблемою, як це було лише рік чи два тому. Згідно з опублікованим 19 грудня Федеральним об’єднанням торгово-промислових палат Німеччини (DIHK) опитування серед 23 000 німецьких фірм, брак персоналу опустився з точки зору підприємств на четверте місце серед основних ризиків для ведення бізнесу – після слабкого попиту на внутрішньому ринку, незадовільних політичних рамкових умов і високих витрат на оплату праці.
Якщо у 2022 році 53 відсотки опитаних DIHK фірм скаржилися на те, що не можуть знайти підходящих працівників на наявні вакансії, то тепер цю проблему відчувають вже лише 43 відсотки підприємств. Одночасно знижується готовність німецьких фірм розширювати штати і наймати нових співробітників.
Про це свідчить і опублікований 19 грудня щомісячний барометр зайнятості мюнхенського економічного інституту ifo. Відповідний індекс укотре впав і досяг найнижчого рівня з 2020 року, коли німецьку економіку значною мірою паралізувала пандемія COVID-19. “Дедалі менше компаній збільшують персонал. Натомість зростає частка підприємств, які скорочують робочі місця”, – так прокоментував результати свіжого опитування серед 9 500 німецьких фірм експерт ifo Клаус Вольрабе (Klaus Wohlrabe). Особливо зросла частка таких підприємств у обробній промисловості та торгівлі.
Тому на українських біженців чекає у 2025 році в тому сенсі незвична ситуація, що готовність німецьких фірм наймати нових співробітників, тим більше не дуже добре або навіть погано володіють німецькою мовою, може виявитися суттєво нижчою, ніж була в попередні два роки, особливо якщо йтиметься про робочі місця, що передбачають високий чи навіть середній рівень кваліфікації.
Біженців стали частіше вважати загрозою добробуту
До того ж – і це теж відносно новий тренд – серед мешканців Німеччини почала зростати кількість тих, хто з економічних міркувань сумнівається в доцільності прийому біженців, про що DW розповідала нещодавно у статті “Інтеграція мігрантів у Німеччині: клімат почав погіршуватися”, присвячена індексу інтеграційного клімату 2024, представленому Експертною радою з питань інтеграції та міграції (SVR).
Коментуючи проведене дослідження, голова SVR професор Ганс Форлендер (Hans Vorländer) вказав, зокрема, на наступну зміну в громадській думці ФРН: “Кожен третій опитаний сприймає тепер біженців, насамперед, як загрозу для добробуту. Таке сприйняття слід розглядати в контексті загального економічного розвитку в Німеччині та прогнозів на майбутнє, які викликають страх перед рецесією”.
Причому можна виходити з того, що неспокій, що зростає, викликає не стільки інтеграція іноземців на ринку праці (основна частина німецького суспільства цілком усвідомила необхідність трудової міграції для подолання дефіциту кваліфікованих кадрів, який зовсім не зник, а лише трохи знизився), скільки державні витрати на утримання претендентів притулку у ФРН.
Показова дискусія щодо повернення сирійців
У зв’язку з цим українським біженцям слід звернути увагу на дискусію про повернення сирійських біженців на батьківщину , яка спалахнула в грудні в Німеччині буквально наступного ж дня після повалення в Сирії диктаторського режиму Башара Асада. Тут же пішли розмови про те, що якщо причина для втечі відпала, то відпали й підстави для надання притулку та відповідної соціальної допомоги.
Причому показово: виступати з подібними заявами і навіть із конкретною пропозицією виплачувати премії тим сирійцям, які одразу добровільно погодяться виїхати, стали не так якісь праворадикальні ксенофоби, як видні представники блоку правоцентристських чи консервативних партій ХДС/ХСС. А він поки що має, судячи з опитувань, найкращі шанси виграти намічені на 23 лютого 2025 року дострокові парламентські вибори в Німеччині – та очолити наступний коаліційний уряд ФРН.
Новий уряд навряд чи приступить до виконання своїх обов’язків раніше квітня наступного року, оскільки на формування правлячої коаліції та на узгодження її програми буде потрібен час. Але потім він, швидше за все, почне серйозно коригувати політику Німеччини, у тому числі в міграційних питаннях.
Так, блок ХДС/ХСС, що твердо стоїть на боці України в її боротьбі проти російської агресії, в той же час дуже рішуче виступає проти надання українським біженцям допомоги Bürgergeld, куди більш привілейованої, ніж звичайна допомога для шукачів притулку, про що неодноразово заявляли провідні політики консерваторів. Тому українські біженці, які не працюють, цілком можуть опинитися наступного року в незвичній для себе ситуації одержувачів іншої соціальної допомоги з меншими фінансовими можливостями.
До того ж слід виходити з того, що після вступу Дональда Трампа на посаду президента США 20 січня 2025 року на міжнародній арені різко активізуються зусилля, спрямовані на встановлення миру чи припинення вогню в Україні. Наскільки вони будуть успішними і коли приведуть до конкретних результатів, важко сказати. Проте прецедент із сирійськими біженцями змушує припустити: щойно бойові дії припиняться, у Німеччині з великою ймовірністю відразу почнуть обговорювати умови та перспективи повернення українців на батьківщину.
Водночас хід дискусії про сирійців, яких у Німеччині менше, ніж українців, чітко показує: обговорюється від’їзд у найближчому майбутньому саме одержувачів допомоги, а не тих, хто вже працює в Німеччині і сплачує тут як податки, так і внески до соціальних фондів, включаючи пенсійний. Їм і політики демократичного центру, і широка громадськість ФРН недвозначно сигналізують, що вони, звісно, можуть залишитися, і це всіляко вітатиметься.
Зі всього сказаного неважко зробити наступний логічний висновок: тим українським біженцям у Німеччині, які хотіли б залишитися у ФРН на тривалий термін, слід поквапитися з працевлаштуванням. Причому відразу з цілої низки причин: через макроекономічні умови для пошуку роботи, що продовжують погіршуватися, через зростаючу ймовірність позбавлення наступного року допомоги Bürgergeld і через те, що у разі перемир’я в Україні напевно швидко постає питання про повернення біженців на батьківщину у відносно стислий термін.
