Тема виїзду дітей за кордон з одним із батьків, зокрема з матір’ю, залишається надзвичайно актуальною для українських родин, особливо в умовах війни та масового переміщення. Багато матерів з дітьми виїжджають з України як біженці, нерідко без супроводу чоловіка чи з обмеженим контактом з ним. Тому постає важливе юридичне питання: чи обов’язково мати нотаріальну згоду батька, якщо дитина має біометричний паспорт і їде з мамою до країн ЄС? Відповідь, розповідає ІА “ФАКТ”, залежить від віку дитини, тривалості поїздки й наявності підтвердних документів.
Хто вважається дитиною згідно із законом
Згідно із Сімейним кодексом України та іншими нормативними актами, дитиною вважається особа, яка не досягла 18 років. Це загальне визначення закріплене як у внутрішньому праві, так і в міжнародних угодах, стороною яких є Україна (зокрема, Конвенції ООН про права дитини).
Проте у сфері порядку виїзду за межі України чинне законодавство вводить додаткове вікове розмежування — 16 років, яке є юридично важливим порогом. Саме ця межа визначає різні процедури, документи та дозволи, які мають бути дотримані при перетині кордону.
Ключовим нормативним актом у цьому питанні є Постанова Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, яка затверджує Правила перетинання державного кордону громадянами України. У пункті 4 цих Правил чітко визначено:
«Громадяни України, які не досягли 16-річного віку, виїжджають за межі України:
– у супроводі обох батьків;
– або в супроводі одного з батьків — за наявності нотаріально посвідченої згоди другого з батьків».
Це положення означає, що для дітей віком до 16 років не допускається самостійний виїзд з одним із батьків без офіційної, завіреної згоди іншого з батьків (винятки передбачені окремими підставами, про які йдеться далі). Фактично, дитина до 16 років розглядається як така, що не може самостійно залишати країну без узгодженої волі обох законних представників.
Після досягнення 16-річного віку дитина, хоч і залишається неповнолітньою, набуває часткової самостійності у питаннях виїзду з України. Саме з цього віку можуть застосовуватись спрощені умови виїзду під час воєнного стану — без обов’язкового дозволу іншого з батьків, за наявності біометричного паспорта й інших умов (зокрема, обмеженої тривалості поїздки).
Ця межа у 16 років запроваджена не випадково. В українському праві вік 16 років часто виступає як поріг часткової дієздатності або розширеної відповідальності особи. Зокрема:
– з 16 років особа може отримати ідентифікаційний код (РНОКПП);
– з 16 років допускається працевлаштування (з окремими обмеженнями);
– з 16 років надається право самостійно звертатися до суду в деяких питаннях;
– з 16 років дозволено одруження у виняткових випадках (за дозволом суду).
У контексті перетину кордону така вікова межа дозволяє диференціювати підхід до дітей молодшого віку, які є повністю залежними від батьків, і підлітків, які вже можуть брати участь у прийнятті рішень або самостійно подорожувати (зокрема, для навчання, спортивних змагань тощо).
Винятки із правила: коли згода не потрібна
Є ситуації, коли така згода не вимагається. Зокрема:
– інший з батьків помер — необхідне свідоцтво про смерть;
– визнаний безвісно відсутнім, недієздатним або позбавлений батьківських прав — потрібне рішення суду;
– існує судове рішення про дозвіл виїзду без згоди другого з батьків;
– один із батьків є іноземцем або особою без громадянства, а дитина виїжджає з громадянином України.
Ці умови мають бути підтверджені документально.
Воєнний стан і спрощення процедур: кого стосуються
Після початку повномасштабної війни в Україні були введені певні спрощення виїзду для дітей. Проте вони стосуються переважно дітей віком від 16 до 18 років, які вже можуть самостійно перетинати кордон за наявності біометричного паспорта. Для дітей до 16 років норма про обов’язкову згоду другого з батьків залишається чинною, окрім випадків, передбачених законодавством.
Інше правило поширюється на дітей до 18 років, якщо поїздка з одним із батьків (наприклад, з матір’ю) триває не більше ніж 1 місяць. У такому разі:
– дитина має дійсний біометричний закордонний паспорт;
– один із батьків, з ким вона виїжджає, також має документи для виїзду;
– поїздка не перевищує одного місяця.
У цій ситуації нотаріальний дозвіл батька не вимагається, навіть якщо дитині ще не виповнилося 16 років. Але лише за дотримання всіх умов.
На що звернути увагу біженцям у країнах ЄС
Попри спрощення, варто враховувати вимоги країн призначення. Більшість держав Євросоюзу погоджуються з українськими правилами, проте на практиці прикордонники можуть попросити підтвердження родинного зв’язку — зокрема, свідоцтво про народження дитини, а у разі різних прізвищ — його переклад або документ, що пояснює розбіжність.
Якщо мати планує залишатися з дитиною на тривалий час, оформляти статус тимчасового захисту, медичну допомогу, зарахування до школи або подачу документів на проживання, нотаріальна згода другого з батьків може знадобитися на території ЄС — у відповідних соціальних або адміністративних установах. Особливо це стосується тих випадків, коли мама й дитина перебувають неодноразово або довше, ніж тривалість однієї поїздки.
Що важливо пам’ятати при виїзді з дитиною
Термін перебування за кордоном. Якщо поїздка триває до одного місяця, згода батька не потрібна. Якщо довше — потрібна або згода, або документи, які її замінюють.
Вік дитини. Якщо дитині ще не виповнилось 16 років, то згода другого з батьків обов’язкова, якщо не виконані винятки. Якщо 16+ — дитина може подорожувати з одним із батьків без згоди іншого, але лише в рамках короткострокової поїздки.
Країна призначення. Уточнюйте вимоги національних законодавств — навіть якщо Україна дозволяє виїзд без згоди батька, деякі держави можуть вимагати додаткові документи вже на своїй території.
Наявність документів на дитину. Обов’язково мати біометричний паспорт, свідоцтво про народження, бажано також переклад документів, якщо ви подорожуєте за кордон неодноразово, з різними прізвищами або на тривалий термін.
У більшості випадків українська мати може виїхати з дитиною за кордон без згоди батька, якщо дитині є 16 років, у неї є біометричний паспорт, поїздка не перевищує місяця і супроводжуючий батько має відповідні документи. Проте в будь-якій нестандартній ситуації — тривалий виїзд, ПМП, різні прізвища, відсутність підтвердження родинного зв’язку — краще мати додаткові документи або нотаріальну згоду, щоб уникнути затримки на кордоні чи проблем у країні призначення.