Переїзд до Литви у перші місяці повномасштабної війни сприймався багатьма українцями як можливість врятуватися від небезпеки та знайти тимчасовий прихисток. Програма тимчасового захисту, запроваджена Європейським Союзом, забезпечила мільйонам переселенців право легально залишатися на території держав-членів, працювати, отримувати соціальну допомогу та медичне забезпечення. Однак з часом стало очевидно, що цей механізм не може вважатися остаточним вирішенням питання. Він був задуманий як реакція на кризу, а не як інструмент довгострокової інтеграції. І новина про завершення дії тимчасового захисту з 2027 року лише підсилила прагнення українців знайти юридично більш стійкі підстави для проживання. Для багатьох постає завдання не просто залишитися у безпечній країні, а й побудувати тут життя з перспективою на майбутнє, що означає — перехід до довгострокових статусів, розповідає ІА “ФАКТ”.
Тимчасовий захист у Литві: переваги і межі можливостей
Статус тимчасового захисту дав українцям одразу кілька важливих гарантій: можливість перебувати в країні без додаткових дозволів, право працювати без окремих ліцензій, доступ до соціальної допомоги та медичних послуг. Завдяки цьому багато родин змогли швидко адаптуватися, влаштувати дітей у школи, знайти роботу чи бодай отримати базові виплати.
Водночас цей статус має принципове обмеження, бо він не створює прямого шляху до постійного проживання чи громадянства. Якщо Європейський Союз припинить програму, українці ризикують залишитися без законних підстав для подальшого перебування. Саме тому юристи й експерти радять заздалегідь готувати документи для переходу на інші форми легалізації.
Тимчасова посвідка на проживання (TRP): головний інструмент стабілізації
Найчастішим вибором для українців стає тимчасова посвідка на проживання, яка відкриває можливість працювати, навчатися, займатися підприємництвом і користуватися соціальними гарантіями. TRP зазвичай видають на один рік, іноді — на два, і після п’яти років легального проживання вона дає право претендувати на постійну посвідку.
Підстави для отримання TRP можуть бути різними. Найпоширеніший шлях — офіційне працевлаштування, коли роботодавець укладає контракт і виплачує заробітну плату не нижчу за встановлений мінімум, який у 2025 році становить 924 євро брутто. Спрощений порядок діє для представників дефіцитних професій — медиків, ІТ-фахівців, будівельників, водіїв та зварювальників.
Іншим варіантом є започаткування власної справи, адже у Литві можна зареєструвати компанію з невеликим статутним капіталом або працювати як індивідуальний підприємець, доводячи стабільний прибуток. Студенти мають право на TRP на підставі зарахування до університету чи коледжу, за умови підтвердження фінансової спроможності проживати в країні.
Важливою підставою є возз’єднання сім’ї, яке дозволяє отримати посвідку, якщо близькі родичі вже мають TRP чи PRP. Нарешті, окремо варто згадати осіб литовського походження, які можуть претендувати на посвідку, підтвердивши родинні зв’язки документально.
Постійна посвідка на проживання (PRP): крок до впевненості
Отримання постійної посвідки — це фактично визнання довгострокової інтеграції. Власник PRP користується практично тими ж правами, що й громадяни Литви, окрім участі у виборах. Для цього потрібно прожити в країні щонайменше п’ять років на підставі TRP, скласти мовний іспит на рівень А2, підтвердити стабільний дохід та наявність житла. Особам старшого віку надається пільга щодо іспиту з мови, що полегшує процедуру. Таким чином, PRP стає ключем до соціальної стабільності та можливості планувати життя у довгостроковій перспективі.
Водночас питання громадянства залишається більш віддаленою метою, адже воно передбачає проживання у Литві протягом десяти років, із яких останні п’ять — на основі TRP чи PRP. Кандидати повинні скласти мовний іспит уже на рівні B1 та іспит із Конституції Литви. Окремим викликом є вимога відмовитися від українського громадянства, оскільки подвійне у Литві допускається лише для осіб особливих категорій.
Практичні деталі та документи
Подання заяви на TRP здійснюється через електронну систему MIGRIS або безпосередньо у Департаменті міграції. Заявник має надати паспорт, документи, що підтверджують підстави перебування, договір оренди чи право власності на житло, довідку про доходи, страховий поліс, а також сплатити державне мито. Усі іноземні документи повинні мати переклад литовською з нотаріальним посвідченням. Розгляд триває кілька місяців, і затримки часто пов’язані з неповним пакетом документів.
Основна перевага TRP полягає у стабільності: на відміну від тимчасового захисту, цей статус не може бути скасований рішенням ЄС, і він відкриває шлях до PRP та громадянства. Власник TRP має більше свобод у пересуванні по Шенгенській зоні, а також може змінювати підставу перебування без виїзду з країни. Юристи радять розпочати процес заздалегідь, адже час відіграє вирішальну роль: відлік п’ятирічного терміну для постійної посвідки починається саме з моменту отримання TRP.
Українці, які сьогодні перебувають у Литві, стоять перед вибором між очікуванням завершення дії тимчасового захисту та активними діями для здобуття стабільного статусу. Вибір на користь TRP або PRP означає не просто легалізацію перебування, а й можливість будувати життя на основі зрозумілих і прозорих правил, де враховано і право на працю, і доступ до освіти, і соціальні гарантії. Тимчасовий захист дав українцям старт, але саме довгострокові механізми дозволяють закріпитися в країні та планувати майбутнє без страху втратити ґрунт під ногами.