Коли на початку повномасштабної війни мільйони українців були змушені залишити свої домівки, Чехія стала однією з тих країн, які першими відкрили кордони і запропонували тимчасовий захист. На той момент атмосфера прийому була позначена солідарністю, швидкими рішеннями й готовністю державних інституцій створити для біженців мінімально необхідні умови для життя. Українців розселяли у гуртожитках, готелях і тимчасових центрах, а чеські міста організовували волонтерські ініціативи, які допомагали з харчуванням, одягом та першими кроками на новому місці. Однак у 2025 році час змінив початкову картину, повідомляє ІА “ФАКТ”.
Якщо у 2022 році акцент робився на гуманітарній підтримці та наданні базової безпеки, то сьогодні Чехія дедалі більше орієнтується на довгострокову інтеграцію тих, хто залишився, і встановлює жорсткіші правила для тих, хто прагне закріпитися в країні надовше.
За даними чеських ЗМІ, з майже 400 тисяч українців, які знайшли притулок у Чехії, лише 15 тисяч отримали право на спеціальне довгострокове проживання. Цей статус мав би забезпечити стабільність як для самих біженців, так і для їхніх роботодавців, адже він відкриває можливість залишатися у країні протягом п’яти років із перспективою подати заяву на постійне місце проживання. Проте реальність виявилася зовсім іншою: вимоги, встановлені Міністерством внутрішніх справ Чехії, стали практично непосильними для більшості українських сімей.
Законодавчі умови передбачають, що річний дохід заявника має становити щонайменше 440 тисяч крон, що у перерахунку дорівнює близько 36 600 крон щомісяця. Для сімей ці суми зростають. Наприклад, мати з однією дитиною повинна заробляти 45 800 крон на місяць, а у разі наявності двох дітей — уже 55 тисяч. До цього додається ще низка вимог: обов’язкова наявність медичного страхування без боргів і відсутність отримання гуманітарної допомоги. Таким чином, держава фактично сигналізує, що довгострокове проживання доступне лише для економічно незалежних та добре інтегрованих людей.
Статистика Міністерства внутрішніх справ Чехії показує масштаби проблеми. Із 47 тисяч домогосподарств, які подали заявки на довгострокове проживання, 35% не відповідали навіть базовим умовам, а 45% не змогли підтвердити достатній рівень доходу. У підсумку лише 15 тисяч українців отримали позитивне рішення, причому 80% з них належать до економічно активної частини населення.
При цьому сам уряд визнає, що українці вже сьогодні роблять відчутний внесок у чеську економіку. Міністр праці та соціальних справ Маріан Юречка наголосив, що у другому півріччі 2025 року українські біженці сплатили до бюджету 7,6 мільярда крон, тоді як отримали у вигляді соціальної підтримки лише 3,8 мільярда. Це співвідношення демонструє, що більшість українців працюють офіційно, а їхні податки перевищують витрати держави на їхнє утримання.
Однак критики нових правил звертають увагу на інший бік питання. Уповноважена уряду з прав людини Клара Шимачкова Лауренчікова заявляла, що занадто високі вимоги до доходів фактично унеможливлюють отримання довгострокового статусу для значної частини біженців. Організації, які безпосередньо працюють із переселенцями, також вважають нові норми надто обмежувальними. Директор Організації з допомоги біженцям Мартін Розумек наголосив, що кількість тих, хто отримав дозвіл, є непропорційно низькою, і що успішна інтеграція українців заслуговує на ширший доступ до довгострокового проживання.
Для тих, хто не отримав нового статусу, залишається чинним тимчасовий захист, який Чехія продовжує щороку. Саме цей механізм дозволяє українцям залишатися у країні й надалі, хоча він не дає такого відчуття стабільності, як довгострокове проживання. Водночас майбутнє цього механізму залежить від політичних рішень і може стати невизначеним, особливо у випадку завершення війни або перегляду європейських міграційних правил.
Таким чином, Чехія опинилася у складній ситуації, коли з одного боку вона визнає економічну користь від присутності українців, а з іншого — встановлює такі бар’єри, які роблять легальне довгострокове перебування недосяжним для більшості родин. І хоча тимчасовий захист продовжує діяти, сама дискусія навколо нових правил свідчить про те, що питання інтеграції українських біженців виходить далеко за межі соціальної політики, перетворюючись на тему, яка визначатиме довгострокові відносини між українською громадою та чеським суспільством.
