Після початку повномасштабної війни тисячі українців опинилися в ситуації, коли звичні способи врятувати себе й родину — втекти від бомбардувань, залишити окуповані території, уникнути мобілізації чи домашнього насильства — не гарантували їм правового захисту за кордоном. Багатьом вдалося виїхати до Європи, хтось подався до США або Великої Британії. Частина українців опинилася в Канаді — хто за надзвичайною програмою CUAET, хто — за навчальними чи робочими візами, а дехто — навіть без чіткого статусу. Проте тим, хто залишився без права на подальше легальне перебування, Канада залишає ще один шлях — гуманітарна програма імміграції, пише ФАКТ.
Що таке гуманітарна імміграція
Йдеться не про політичний притулок і не про класичну імміграцію. Гуманітарна програма — це виняткова процедура, що застосовується в індивідуальних випадках, коли жоден із традиційних шляхів імміграції не підходить, але депортація чи втрата статусу призведуть до неприпустимих людських наслідків. Особливо вона актуальна для українських біженців, які не змогли адаптуватися через традиційні механізми і опинилися між правовим вакуумом і ризиком повернення в країну, де триває війна.
Згідно з розділом 25 Закону про імміграцію та захист біженців Канади, міністр має право надати особі статус постійного резидента, якщо для цього є достатні гуманітарні або жалісливі підстави. Це повністю дискреційна процедура, що не ґарантує успіху, але дає шанс заявнику представити свою справу та обґрунтувати, чому депортація чи відмова в статусі завдадуть йому або членам його родини невиправної шкоди.
Процедура передбачає два окремі етапи:
Розгляд заяви на дозвіл подати документи на ПМП з гуманітарних причин.
Якщо дозвіл надано — заяву перевіряють на відповідність умовам отримання статусу постійного резидента.
Навіть якщо перший етап пройдений успішно, заявник може отримати відмову на другому, якщо не відповідає стандартним вимогам, наприклад щодо доброчесності, відсутності загроз для безпеки Канади, медичних чи адміністративних обмежень.
Кого це стосується і чому це важливо саме для українців
Сотні українців, які прибули до Канади після лютого 2022 року, опинилися поза захищеними рамками, які пропонують традиційні програми. Хтось втратив статус через закінчення дозволу на перебування, хтось не мав змоги подати на робочу чи навчальну візу. А є й такі, хто не може подати на статус біженця, бо: – боїться відмови й подальшої депортації; – не має достатніх юридичних підстав для притулку, але не може повернутися через реальні ризики; – уже подав заяву, але отримав відмову і змушений чекати 12 місяців, перш ніж знову звертатися.
У таких випадках гуманітарна програма залишається єдиним шляхом легалізації, особливо для тих, хто проживає в Канаді вже тривалий час, має тут родину, дітей, роботу, житло, громаду.
На що звертає увагу імміграційна служба
Рішення про дозвіл на ПМП на гуманітарних підставах приймається індивідуально, з урахуванням кількох ключових факторів:
– Тривалість перебування в Канаді. Чим довше заявник проживає в країні, тим більше шансів, що його вважатимуть «укоріненим»;
– Соціальна інтеграція. Наявність постійної роботи, участь у житті громади, волонтерство, підтримка з боку релігійних чи культурних організацій, участь у благодійних ініціативах — усе це має значення;
– Сімейні зв’язки. Якщо в Канаді живуть близькі родичі (особливо діти, чоловік, дружина, батьки), це буде вагомим аргументом;
– Інтереси дитини. Якщо ви виховуєте дітей у Канаді, то їхній добробут розглядатиметься окремо, відповідно до рішення Верховного суду Канади у справі «Кантас проти Канади» (2015). Вимушений виїзд з Канади, що негативно вплине на фізичний чи психоемоційний стан дитини, є підставою для позитивного рішення;
– Ризики у разі повернення. Якщо в Україні на заявника чекає серйозна загроза — військова мобілізація, відсутність медичної допомоги, насильство, політичні переслідування, психологічна травматизація — це слід докладно обґрунтувати. Достатньо лише довести, що наслідки будуть надмірно суворими в умовах повернення;
– Стан здоров’я. І фізичний, і психічний. Особливо, якщо хвороба заявника або його дитини потребує лікування, яке неможливо отримати в Україні.
Обмеження та особливості програми
Подати заяву можна лише на ПМП або візу постійного резидента. Заяви для тимчасового перебування не розглядаються. Неможливо мати два гуманітарні клопотання одночасно. Якщо вже подано запит на статус біженця, заяву на гуманітарних підставах не приймуть, поки перша не буде відкликана до слухання в імміграційній раді.
Також не можна подати гуманітарну заяву протягом 12 місяців після відмови у статусі біженця. Виняток: якщо у вас є діти до 18 років, які постраждають у разі депортації, або ви (або ваша дитина) маєте загрозливий для життя медичний стан, який неможливо лікувати в Україні.
Що може бути гуманітарною підставою
Кожен заявник сам формулює підстави. Немає визначеного переліку, але практика свідчить, що найбільш переконливими є:
– Погіршення якості життя або загроза виживанню після повернення: відсутність медичної допомоги, загроза насильства, переслідування, економічна безвихідь;
– Втрата підтримки. Наприклад, у Канаді є родина, яка вас утримує, а в Україні — нікого;
– Неможливість виховувати дітей у безпеці: розрив із середовищем, яке вони вже вважають домом, переривання навчання, психологічна травма;
– Глибока інтеграція: участь у громадських ініціативах, працевлаштування, високий рівень мовної адаптації, волонтерська активність.
Отже, ця програма діє не для тих, хто хоче легкого способу залишитися в Канаді, а для тих, хто втратив все і не має до чого повертатися, але зумів створити тут нове життя, нову підтримку і нову надію. Для українських біженців це шанс не тільки залишитися в безпеці, але й стати частиною суспільства, яке готове визнати: іноді гуманність — це головний аргумент в імміграційній політиці.
