Всередині ЄС діють та фінансуються Кремлем численні антиєвропейські партії та куплені російськими олігархами європейські медіа, які готують ґрунт для дезінтеграції євроспільноти і поширюють брехню про українських біженців.
Попри сподівання батьків засновників ЄС – християнських демократів Робера Шумана, Конрада Аденауера та Альчіде де Гаспері, сучасний Євросоюз далекий від ідеалу європейської сім’ї народів, а ворожі до Європи сили навіть займають впливові позиції в деяких країнах.
Нашим співвітчизникам за кордоном варто бути обізнаними з антиукраїнськими та антиєвропейськими силами, котрі інколи відверто виступають платними друзями Москви, а інколи виконують роль корисних ідіотів, вважаючи, що борються за “справедливість”.
Найчастіше Кремль фінансує ліві та праві партії європейських країн, хоча ідеологія не завжди є чітким критерієм ідентифікації проросійських сил. Так, угорські “консерватори”, а насправді націонал-шовіністи з партії “Фідес” та британські консерватори мають кардинально відмінні погляди на Україну, російську агресію та ставлення до українців у Європі. У Кремля в Європі є багато союзників, яких не влаштовує Європейський Союз, або ж своє соціальне та фінансове становище у цій системі. До них належать колишні “платні друзі СРСР” – ряд лівих соціалістичних і комуністичних об’єднань, які знову повернулися до кремлівської годівниці. Москва зробила ставку й на фінансову підтримку європейських крайніх правих, які експлуатують ксенофобські, расистські й неофашистські гасла та ідеї.
Наплив значної кількості мігрантів з Африки та Азії зумовив збільшення підтримки таких партій, котрі окрім антимігрантських ініціатив, виступають за вихід своїх країн з ЄС – саме те, про що мріють у Кремлі. Зростання популярності ультраправих засвідчують перемога Партії свободи (PVV) у Нідерландах, ріст популярності лідерів словацької Republika, польської Konfederacja Wolność i Niepodległość, значна підтримка правопопулістської “Альтернативи для Німеччини”(AfD) та “Альянсу єдності Румунії” (AUR).
Серед європейських партнерів Путіна у ЄС виділяються Австрійська партія свободи (колишній лідер якої Йорг Гайдер відзначав позитивний ефект існування концтаборів), французький Національний фронт, італійська “Ліга Півночі”, угорська радикальна націоналістична партія “Йоббік” і правляча партія “Фідес” з прем’єром Віктором Орбаном. Москва по-різному підтримує різні сили в Польщі, Чехії, Словаччині і навіть Франції. Кремль щедро віддячує своїм партнерам за їхню проросійську позицію. Наприклад, ультраправий “Національний фронт” отримав 9 мільйонів євро у російському банку. Всім, хто протистоїть “новому світовому порядку”, нав’язаному США, треба об’єднатися довкола Росії”, – зазначала лідерка Національного фронту Марін Ле Пен, котра, раніше визнала кримський “референдум”.
Ультраправі партії на повну використовують чутливі для європейців теми — проблеми міграції, війну в Україні, суперечки з політикою офіційного Брюсселю, а їхні члени та прихильники часто виступають проти українських біженців. Доведено, що більшість випадків поширення ненависті проти українців в Інтернеті, тиражування історій про “лінивих, п’яних та невдячних українців, які не хочуть працювати і одночасно відбирають роботу в місцевих” публікувалися або росіянами, або членами проросійських партій країн ЄС.
Активістів цих партій використовують для антиукраїнських та антиіммігрантських мітингів, блокування українського кордону, щоб задушити українську економіку і полегшити справу російській армії. Їхніми ключовими тезами, які вони поширюють серед знайомих та в інформаційному просторі стало твердження, що війна “не наша”, що “допомога Україні дорого їм коштує”. Вони здійснюють цинічні заклики до уряду щодо припинення допомоги Києву і українським біженцям та закликають до “переосмислення” відносин їхніх країн з ЄС, тобто – завуальовано закликають до виходу з Євросоюзу. В них досить висока підтримка і громадян європейських країн з такими поглядами українські мігранти можуть зустріти досить часто. Зокрема румунська AUR, котра є постійним джерелом дезінформації для російських ЗМІ, а її члени закликали до антиукраїнських ініціатив, має електоральну підтримку на рівні 18,6%. Не всі європейські ультраправі прямо пов’язані з Кремлем, а їхні лідери відвідують російські посольства – декотрі діють виходячи з власних інтересів, які чомусь часто перетинаються з інтересами Москви.
Тож наші співвітчизники можуть будь-де наткнутися на європейців, котрі повторюють російські наративи і висуватимуть українцям претензії, демонструватимуть невдоволення та навіть ображатимуть. Ці люди часто навіть не підозрюють, що їхні погляди сформовані московською пропагандою і є руйнівними для Європи та їхнього ж власного матеріального добробуту. Але українцям за кордоном слід усвідомлювати, що перед ними – жертви російської або місцевої популістичної пропаганди і далеко не всі мешканці країни дотримуються таких поглядів.
У наступному нашому матеріалі ми розглянемо варіанти спілкування українців закордоном та відповідей проросійським зазомбованим пропагандою мешканцям європейських країн, котрі часто не усвідомлюють, хто і для чого формує їм такий світогляд.
А українцям варто завжди пам’ятати, що лише на батьківщині немає українофобії і ніхто безкарно не може принижувати українців.
Автор: Валерій Майданюк
