Протягом останніх десятиліть мільйони українців шукали можливості для працевлаштування поза межами своєї держави. Починаючи з 1990-х років, а особливо після 2014-го і повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, трудова міграція перетворилася на соціально-економічне явище, яке охоплює всі регіони України. За оцінками різних джерел, лише у країнах Європейського Союзу постійно чи тимчасово працюють від 2 до 4 мільйонів українців. Їхній внесок, передає ІА “ФАКТ”, у економіку є не лише заробленими за кордоном грошима, які надходять у вигляді переказів, але й збереження родин, підтримка освіти дітей, лікування, оплата житла й податки, які вони часто продовжують сплачувати вдома.
Урядовий прорив: трудовий стаж за кордоном тепер зараховується
Тривалий час офіційна праця українців за кордоном, особливо в країнах, з якими не було підписано міжнародних угод про соціальне забезпечення, залишалася «невидимою» для Пенсійного фонду України. Це створювало суттєву несправедливість — люди, які чесно працювали, втрачали право на пенсію, бо їхній стаж не визнавався. Особливо гостро це відчували ті, хто повертався до України після десятиліть законослухняної роботи за межами держави.
19 травня 2025 року уряд України схвалив рішення, яке кардинально змінює ситуацію. Кабінет Міністрів затвердив новий порядок, який дозволяє включати до пенсійного стажу періоди офіційної трудової діяльності за кордоном — незалежно від того, чи має Україна міжнародний договір із відповідною країною. Про це повідомило Міністерство національної єдності України з посиланням на відповідну постанову.
Відтепер стаж, набутий за межами України, визнається на підставі офіційних документів, виданих у країні перебування. Це можуть бути трудові контракти, виписки з реєстру платників внесків до пенсійної системи, довідки з податкових органів або інші офіційні папери, що підтверджують факт працевлаштування. У разі, якщо людина не може надати таких документів, Пенсійний фонд України звертатиметься до компетентних установ іноземної держави через Міністерство закордонних справ з проханням підтвердити зазначену інформацію.
Пояснення міністрів: справедливість і визнання внеску заробітчан
Міністр національної єдності України Олексій Чернишов наголосив, що це рішення має фундаментальне значення для формування справедливої пенсійної системи. За його словами, мільйони українців роками працювали за кордоном, не втрачаючи зв’язку з Батьківщиною. Чимало з них вже повернулися, інші — планують це зробити. Включення періодів роботи в інших країнах до загального пенсійного стажу — це визнання їхнього внеску та гарантія на старість.
Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович у своєму коментарі підкреслила: новий порядок — це відповідь на запит суспільства та сучасні виклики. Українці, які працюють або працювали за кордоном, більше не повинні почуватись відчуженими від пенсійної системи. За словами Жолнович, мета уряду — зробити пенсійну систему справедливою, а пенсії — гідними. Саме тому, зазначила вона, Кабмін пішов на важливий крок, який дозволяє враховувати трудові періоди не лише в рамках чинних міжнародних договорів, а й за межами таких правових рамок.
Країни без угод — більше не перешкода
Дотепер проблема полягала в тому, що Україна визнавала стаж, набутий за кордоном, лише за наявності двосторонньої угоди. Такі документи укладено, наприклад, із Німеччиною, Польщею, Канадою, Іспанією, Португалією, Чехією. Але сотні тисяч українців працюють у країнах, де таких угод не було — зокрема в Італії, Греції, Туреччині, США, Ізраїлі. Для них новий порядок — це реальний шанс отримати пенсію за віком, не втрачаючи напрацьованого досвіду та внесків у чужих пенсійних системах.
Рішення уряду також має геополітичне значення. Воно демонструє бажання української держави зберігати зв’язок із власними громадянами, навіть якщо ті перебувають за кордоном тривалий час. Це також важливий крок на шляху до поступової інтеграції соціальних систем України з європейськими моделями, де мобільність праці та взаємне визнання стажу є нормою.
Нове рішення уряду є принциповим визнанням того, що мільйони українців за кордоном залишаються частиною національного соціального тіла. Їхня праця є внеском у стійкість української економіки та демографії. Попри всі виклики воєнного часу, держава демонструє готовність адаптуватися до реальності: мобільні трудові ресурси, масова міграція, міжнародна праця — є частиною сучасного українського досвіду, і пенсійна система повинна це враховувати.