У 2025 році міжнародна податкова прозорість зробила ще один крок вперед, і цього разу безпосередньо торкнулася українських громадян, які перебувають за кордоном. З 1 липня Німеччина розпочне автоматичний обмін банківською інформацією з українськими податковими органами. Це стосується фінансових рахунків українців у німецьких банках, страхових компаніях та інвестиційних установах. Для тих, хто знайшов тимчасовий захист у Німеччині або давно мешкає тут, це рішення означає новий рівень прозорості щодо їхнього фінансового становища. І водночас — нові зобов’язання та ризики, пише ІА “ФАКТ”.
Правова основа рішення
23 травня 2025 року Бундесрат — верхня палата німецького парламенту — офіційно схвалив постанову №155/25, якою включив Україну до переліку країн, з якими Німеччина здійснює автоматичний обмін податковими даними за стандартом Common Reporting Standard (CRS). Таким чином, Україна стала однією з 41 держав, до яких Німеччина надсилатиме інформацію про іноземних власників рахунків у своїй фінансовій системі. До оновленого переліку також увійшли Вірменія, Молдова й Уганда.
Рішення базується на багатосторонній угоді про обмін податковою інформацією, яку країни-учасниці підписали 29 жовтня 2014 року під егідою Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Україна приєдналася до цієї угоди у 2023 році, але лише тепер — після доопрацювання технічної інфраструктури для прийому інформації — обмін став можливим на практиці.
Що таке Common Reporting Standard (CRS)
CRS — це глобальний стандарт фінансової звітності, запроваджений ОЕСР для боротьби з ухиленням від сплати податків шляхом відкриття рахунків у закордонних банках. Учасники цієї системи зобов’язуються щороку надавати податковим органам інших країн відомості про рахунки, які належать їхнім громадянам або податковим резидентам. Передавання даних відбувається автоматично, без додаткових запитів з боку країни-отримувача.
Ці відомості включають:
- наявність рахунку та його залишок;
- прибутки з інвестицій, зокрема дивіденди та відсотки;
- дані про власників корпоративних рахунків;
- ідентифікаційні дані рахункоутримувача.
Як це вплине на українських біженців у Німеччині
Із запровадженням обміну з Україною податкові органи нашої держави отримають доступ до інформації про рахунки своїх громадян у німецьких фінансових установах. Для тих, хто переїхав до Німеччини після початку повномасштабної війни, це може стати важливим фактором, особливо якщо люди зберігають податкову резидентність України.
Станом на 2025 рік більшість українських біженців у Німеччині продовжують вважатися податковими резидентами України, оскільки вони не перебувають на обліку як резиденти Німеччини й не мають офіційної відмови від української податкової прив’язки. Це означає, що їхній обов’язок декларувати доходи — в тому числі отримані за кордоном — лишається чинним.
Тепер українські податкові служби зможуть самостійно отримувати дані про:
- залишки на рахунках у німецьких банках;
- отримані виплати зі страхових полісів;
- інвестиційні доходи, якщо такі є;
- володіння рахунками в рамках фірм або бізнесів, зареєстрованих у Німеччині.
Це може мати наслідки як у вигляді додаткових перевірок, так і штрафів у разі виявлення невідповідностей або прихованих доходів.
Що варто зробити вже зараз
Якщо ви перебуваєте в Німеччині й маєте рахунок у банку, не відкладайте на потім перевірку свого податкового статусу. Якщо ви офіційно не стали резидентом Німеччини, автоматично ви залишаєтеся резидентом України — і підпадаєте під зобов’язання подавати податкову декларацію.
Крім того, важливо:
- звірити фактичні доходи з тими, що були задекларовані в Україні;
- проконсультуватися з фахівцем з податкового права або аудиту щодо можливих ризиків, зокрема в контексті CRS;
- за необхідності — подати виправлену декларацію в Україні або оформити офіційну зміну резидентного статусу.
Рішення Німеччини про включення України до системи CRS є частиною ширшої тенденції посилення податкової прозорості в Європі. Для українських громадян, які тимчасово або довгостроково проживають у ФРН, воно означає, що перехід на легальні схеми зберігання коштів і декларування доходів уже не є добровільним вибором — а стає практично неминучою вимогою. Тож адаптація до нових правил — це не лише юридичний обов’язок, а й форма фінансової безпеки.
