Чому в Польщі зацікавлені в українських мігрантах та які перспективи відкриває такий інтерес.
Польща стала для українців чимось більшим, ніж просто сусідньою країною. Якщо в 90-х роках для українця Польща була «по ту сторону кордону» з дешевими товарами та знайомими марками, то тепер це — місце роботи, життя, інтеграції. За 2024 рік тисячі українців знайшли там не просто заробіток, а можливості для реалізації своїх талантів, здобуття освіти та соціального визнання. Про це повідомляє New Voice.
Ринок праці для українців у Польщі зараз є прикладом нових можливостей. 2024 рік приніс із собою чимало викликів — від змін у трудовому законодавстві до перепрофілювання багатьох виробничих галузей. Українцям, які ще кілька років тому шукали сезонної роботи на полях, тепер відкриваються двері до робочих місць у сфері ІТ, обслуговування, будівництва і, навіть, управлінських посад. Це не про випадковість. Це наслідок нашої працелюбності та адаптивності.
Згадаймо одну річ: Польща має великий економічний інтерес у співпраці з українськими працівниками. Рік за роком наші люди доводять свою незамінність для польської економіки. Це особливо помітно в промисловості, будівництві, логістиці — сферах, де дефіцит робочої сили став нагальною проблемою. Польські компанії ще більше розширили свої програми адаптації для українців, пропонуючи не лише робочі місця, а й безкоштовні мовні курси, консультації з правових та соціальних питань, допомогу в адаптації дітей у школах, організацію культурних подій. Цього року ми провели третій сезон Фестивалів борщу — це благодійний захід для українців, який пройшов у 10 містах Польщі. Загалом, за всі сезони фестиваль відвідало 100 тисяч людей, які задонатили на ЗСУ майже 17 мільйонів гривень. Українці у Польщі відчувають потребу підтримувати Батьківщину навіть на відстані. Фестиваль став для них не тільки способом зібрати кошти на ЗСУ, а й можливістю зберегти зв’язок із рідною культурою та зустрітися з земляками. Принаймні зараз, коли в Україні йде війна і багатьом людям фізично немає куди повернутися.
Наприкінці року у центрі уваги стала нова міграційна стратегія, де зміни стосуватимуться всіх: від студентів до трудових мігрантів. Якщо раніше процес отримання громадянства був досить зрозумілим, то тепер доведеться проходити складні тести на знання польської мови. І без належного рівня шанси отримати паспорт різко зменшаться. Також переглянуть процедуру отримання карти поляка та статусу репатріанта. Все це робиться для того, щоб до Польщі потрапляли люди, які дійсно інтегруються в суспільство і готові приймати його цінності.
Разом з тим в Польщі розуміють, що трудові мігранти є важливими для розвитку економіки. Тому уряд продовжить приймати трудових мігрантів, тож спрощена система працевлаштування для українців продовжується.
Відкриті кордони дозволяють залучати до Польщі працівників з інших країн Східної Європи, навіть із Південної Азії. На сьогодні в нашій агенції, серед усіх працевлаштованих іноземців — 68% українців. Друге місце розділяють грузини та білоруси — по 7%. Працівників з Молдови 6%, з Колумбії та Зімбабве по 3%, Філіппіни та Узбекистан по 2%, і по 1% працівників з Руанди та Арменії. Як ми бачимо, в українців зараз немає реального конкурента, але не варто розслаблятися, бо світ швидко змінюється.
Перспективи: Де ми опинимося завтра?
Якщо Польща спочатку бачила в українцях лише робочу силу, то тепер вона бачить в нас партнерів. За останній рік попит на менеджера середньої ланки виріс на 15 — 17%, і саме тут для українців відкривається новий горизонт. Перекваліфікація, підвищення кваліфікації, мовна підготовка — це ті інструменти, які дозволять закріпитися в ніші висококваліфікованих професій.
Погляньмо на польський ринок праці у 2025 році: він буде потребувати тих, хто готовий вчитися, розвиватися, зростати разом з країною, що прийняла людей у важкий час. Професії, пов’язані з ІТ, інженерією, освітою, маркетингом — це той напрямок, де українці вже починають заявляти про себе. І варто вірити, що це тільки початок. Польща приречена мати нас за союзників, бо ми не просто знаходимо тут роботу — ми будуємо спільне майбутнє.
Як казав класик, мова — це перше, що нас об’єднує. І ми бачимо, як польська й українська мови переплітаються в щоденній комунікації. Наші діти будуть знати обидві мови, а можливо, й більше. Це новий вид єдності — не нав’язаний, а добровільний, викликаний прагненням до кращого життя.
Звісно, не все завжди так гладко у відносинах. За жовтневими даними Центру дослідження громадської думки, лише 53% поляків підтримують прийняття у Польщі українських біженців, тоді як у березні 2022-го підтримка українців становила 94%. Одна з причин — суперечки щодо експорту українського зерна до Польщі, що спричинило напругу серед місцевих фермерів. До цього додалися й інші чутливі питання, як-от історичні розбіжності чи побоювання деяких поляків про вплив міграції на ринок праці. Втім, мені здається, що усе це здебільшого політичні інтриги. Я щодня спостерігаю реальне ставлення поляків до українців і не дуже вірю в ці цифри.
Рік, що минає, показав нам багато чого. Це був рік випробувань, але й рік надії. Україна та Польща — це партнерство. І я впевнений: нас очікує не просто праця за кордоном, а щось більше — шанс на створення другого дому з новими можливостями.