Понад три роки після початку повномасштабної війни українці продовжують шукати безпечне тимчасове середовище за межами країни. Частина з них опинилася в юридичній невизначеності: ці люди не покидали Україну з метою еміграції, але перебували за кордоном на момент вторгнення — на навчанні, у відрядженні, подорожі. Раніше Німеччина не визнавала їх право на тимчасовий захист, оскільки юридично вони не відповідали вимогам щодо присутності в Україні станом на 24 лютого 2022 року. Це призводило до відмов у наданні захисту, обмежень у праві на роботу, соціальні послуги та медичну допомогу. Однак уряд ФРН ухвалив рішення, яке змінює ситуацію, передає ФАКТ.
Що змінилось у німецькому законодавстві
Сьома поправка до постанови Ukraine-Aufenthalts-Übergangsverordnung, винесена урядом Німеччини, усуває правову прогалину, яка обмежувала доступ до тимчасового захисту в Німеччині. Ця поправка дозволяє більшій кількості українців скористатися захистом відповідно до §24 Закону про перебування (AufenthG).
Це рішення дає змогу легалізувати перебування тим громадянам України, які не були вдома на момент початку війни, але не залишали територію країни за власним еміграційним бажанням. Вони отримують доступ до тих самих прав і послуг, що й решта біженців: реєстрація в системі, житло, страхування, грошова допомога, дозвіл на роботу, шкільне навчання для дітей.
Попередні редакції постанови дозволяли отримати захист лише тим особам, які перебували в Україні саме на дату вторгнення — 24 лютого 2022 року. Тепер це обмеження скасоване. В оновленому варіанті прописано, що громадяни України та особи, які мали в Україні міжнародний або національний захист, можуть подаватися на тимчасовий захист у Німеччині, навіть якщо перебували в іншій країні на той момент, за умови, що виїзд не був пов’язаний із наміром постійно залишити Україну.
Хто підпадає під нові правила
– громадяни України, які були за межами держави тимчасово (навчання, робота, подорож, лікування);
– особи, які користувалися захистом в Україні (наприклад, громадяни третіх країн з притулком в Україні);
– усі, хто не залишав Україну до війни з еміграційними намірами, але не зміг повернутися з об’єктивних причин.
Що тепер можна зробити
– безвізовий в’їзд до Німеччини залишається можливим до 4 грудня 2025 року;
– перебування без оформлення — до 90 днів;
– протягом цих 90 днів необхідно звернутися до служби у справах іноземців (Ausländerbehörde) й подати заявку на захист за §24 AufenthG;
– заднім числом можна легалізувати свій статус — з 1 січня 2025 року.
Цей механізм особливо важливий для тих, хто тривалий час не міг повноцінно легалізуватися в ЄС, перебуваючи в складному правовому становищі — без віз, дозволів, а іноді й без доступу до базових послуг.
Як податися, якщо ви ще не в Німеччині, але хочете скористатися новими правилами
- Варто заздалегідь звернутися до найближчого консульства або дипломатичного представництва ФРН у країні, де ви зараз перебуваєте, щоб уточнити умови в’їзду й попередньо проконсультуватися щодо статусу.
- У разі відсутності візи — приїхати до Німеччини до грудня 2025 року без візового оформлення.
- Протягом перших 90 днів після прибуття необхідно звернутися до місцевого Ausländerbehörde (служби у справах іноземців) за місцем тимчасового перебування.
- Подати документи на тимчасовий захист за §24. До них входять:
– паспорт;
– за можливості — підтвердження легального перебування за кордоном на момент початку війни (квитки, штампи в паспорті, довідки з університету, контракт на роботу тощо);
– підтвердження тимчасового місця проживання в Німеччині.
Що дає §24 AufenthG
Це не статус біженця, а особливий вид тимчасового захисту. Він дає право:
– перебувати легально на території ФРН;
– отримувати фінансову допомогу на житло, харчування, одяг;
– звертатися за медичною страховкою;
– працювати офіційно;
– записати дитину в школу або дитсадок.
Отже, сьома поправка до тимчасового порядку Ukraine-Aufenthalts-Übergangsverordnung є важливою зміною, яка дозволяє багатьом українцям, що опинилися в правовому вакуумі через складні обставини, отримати легальний статус. Нова редакція враховує реальність — багато хто виїхав до початку повномасштабної війни ненадовго, не з наміром емігрувати, і не мав змоги повернутися. Тепер для таких людей з’являється шлях до легалізації без зайвих ускладнень.
