Три роки після початку повномасштабної війни українські біженці продовжують шукати безпечне життя за кордоном. Однак 2025 рік приніс їм нові виклики: США та Канада суттєво змінили міграційну політику, що ускладнило процес легалізації, доступ до соціальних програм і можливості залишитися в цих країнах. Якщо раніше гуманітарні ініціативи були спрямовані на надання тимчасового притулку та інтеграцію, то зараз політичний курс повертається до суворіших правил прийому іноземців.
За офіційними даними, станом на 2025 рік понад 6,8 мільйона українців залишаються біженцями. З них понад 300 тисяч проживають у Канаді, а 270 тисяч – у США. Проте зміни у законодавстві загрожують їхньому правовому статусу, змушуючи тисячі людей шукати альтернативні шляхи легалізації або навіть повертатися до України, попри триваючу війну та економічну нестабільність, передає “ФАКТ”.
Ситуація в Канаді
Канада, яка спершу була одним із лідерів з прийому українських біженців, оголосила про завершення програми CUAET (Canada-Ukraine Authorization for Emergency Travel) у березні 2024 року. Ті, хто в’їхав до країни до цієї дати, можуть залишитися до 31 березня 2025 року, але для подальшого перебування їм необхідно подавати документи на загальних умовах. Це значно ускладнює процедуру отримання робочих чи студентських віз, адже українцям доведеться конкурувати з представниками інших національностей, які також прагнуть легально жити й працювати в Канаді.
Ще однією важливою зміною стало скорочення імміграційних квот. Якщо у 2024 році Канада прийняла 485 тисяч постійних резидентів, то у 2025 році цей показник зменшиться до 395 тисяч. Близько 40% місць буде зарезервовано для тих, хто вже тимчасово мешкає у країні, але пріоритет надаватиметься фахівцям у сферах охорони здоров’я та технічних професіях. Водночас масового надання статусу постійного резидента для 300 тисяч українців не передбачається. Це означає, що десятки тисяч українців можуть опинитися перед загрозою втрати легального статусу після 2025 року.
Ситуація в США
У США ситуація також ускладнилася. 28 січня 2025 року адміністрація президента Дональда Трампа оголосила про призупинення програми Uniting for Ukraine (U4U), що дозволяла українцям отримати тимчасовий притулок через спонсорство американських громадян. Це рішення стало частиною загальної стратегії адміністрації щодо посилення контролю над міграцією. Водночас програма Тимчасового захисту (TPS) була продовжена до 2026 року, але вона поширюється лише на тих, хто вже перебуває в США. Нові українські біженці змушені подаватися через загальні імміграційні програми, такі як робочі та студентські візи, отримати які стало значно складніше через суворіші квоти та обмеження.
Такі нововведення створюють серйозні проблеми для українських біженців у США. Близько 20 тисяч українських сімей опинилися у правовій невизначеності, не знаючи, чи зможуть залишитися в країні. Багато хто з них розглядає можливість переїзду до інших країн або навіть повернення в Україну, адже без відповідного статусу вони не можуть легально працювати, отримувати соціальні виплати та користуватися медичним страхуванням.
Отде, посилення правил у США та Канаді призвело до значного скорочення соціальної підтримки для українських біженців. Багато програм, які раніше забезпечували фінансову допомогу, продовольчі талони та медичне страхування, або скасовані, або значно урізані. Це ускладнює виживання багатьох сімей, особливо тих, хто ще не зміг знайти стабільне джерело доходу.
Загальна тенденція
Паралельно змінюється і міграційна стратегія українців. За даними ООН, лише 65% українських біженців наразі планують повернутися додому, що на 12% менше, ніж у 2023 році. Основними причинами небажання повертатися залишаються економічна нестабільність, відсутність житла та триваючі бойові дії. У Канаді процес інтеграції проходить успішніше, ніж у більшості європейських країн: 45% українців уже знайшли постійну роботу, а 30% подали заявки на отримання статусу постійного резидента. Для порівняння, у Німеччині та Польщі ці показники становлять лише 20–25%.
Національний банк України прогнозує, що до 2026 року лише 400 тисяч біженців повернуться на батьківщину. Це створює загрозу поглиблення демографічної кризи, адже втрата працездатного населення може спричинити скорочення ВВП на 3,9–6,3% щороку. Дефіцит кадрів у ключових секторах економіки може загальмувати відновлення країни після війни.
Нинішні виклики, з якими стикаються українські біженці, вимагають швидких і ефективних рішень. Якщо держави, які їх прийняли, не нададуть чітких шляхів легалізації та інтеграції, а Україна не створить умов для повернення, ситуація лише загостриться. Українці опинилися між двома реальностями – невизначеним майбутнім за кордоном і складною перспективою повернення на батьківщину.
