Війна в Україні змінила життя мільйонів людей, змусивши їх залишати рідні домівки й шукати безпечний прихисток за кордоном. Туреччина стала однією з тих країн, які прийняли значну кількість українських громадян, що тікали від російської агресії. Водночас ця країна вже давно має досвід роботи з великими хвилями мігрантів і біженців із Сирії, Афганістану та інших конфліктних регіонів, а тому виробила власні правила, процедури й обмеження. Для українців, передає ІА “ФАКТ”, які вирішили залишитися в Туреччині, питання оформлення статусу біженця чи міжнародного захисту стало одним з ключових, адже від цього напряму залежить право на легальне перебування, доступ до соціальних послуг та базова впевненість у завтрашньому дні.
Два шляхи легального перебування
Українці в Туреччині мають два основні варіанти легалізації. Перший — це отримання статусу міжнародного захисту, який фактично відповідає статусу біженця. Другий — оформлення тимчасової посвідки на проживання. Обидва варіанти дають змогу перебувати в країні легально, проте саме процедура міжнародного захисту викликає найбільше запитань, оскільки є тривалою, складною і вимагає суворого дотримання правил.
Заяву на отримання статусу біженця подають у відділенні міграційної служби. В Анкарі відповідний підрозділ працює за адресою Kültür Mah, Becerikli Sk. No:16, 06420 Çankaya/Ankara. Саме туди звертаються українці, які прагнуть отримати офіційний захист і право залишитися в країні на законних підставах.
Варто наголосити, що Туреччина не підписала документів, які зобов’язують надавати притулок громадянам країн поза межами Ради Європи. Це означає, що українці можуть подати заяву на отримання статусу біженця в турецьких органах влади, тоді як мігранти, наприклад, із Туркменістану, змушені звертатися до Департаменту Верховного комісара ООН у справах біженців. Така специфіка законодавства робить становище українців більш визначеним, однак сама процедура залишається непростою.
Етапи оформлення статусу
Процедура отримання статусу біженця складається з кількох послідовних етапів.
Спочатку відбувається реєстраційне інтерв’ю, під час якого працівники служби збирають біометричні дані: відбитки пальців та фотографії. На цьому етапі заявник також заповнює офіційну форму прохання про надання притулку.
Через п’ятнадцять днів після подання документів видається спеціальне посвідчення особи. Воно дає право перебувати на території Туреччини, але з певними обмеженнями: наприклад, виїжджати за межі міста, де була подана заява, заборонено.
Наступний крок — отримання тимчасового дозволу на проживання, який супроводжується так званим генеральним інтерв’ю. Цей етап може настати не раніше ніж через пів року після початку процедури. Важливо, що тимчасовий дозвіл не дає права залишати територію країни, але забезпечує базові соціальні гарантії.
Після завершення розгляду заяви ухвалюється рішення. Якщо воно позитивне, заявнику надається право на постійне проживання. Якщо ж відповідь відмовна, залишається можливість оскарження у визначений термін.
Хоча обмеження під час процедури є доволі жорсткими, статус біженця в Туреччині надає низку важливих прав. Серед них — можливість відкривати банківські рахунки, здобувати освіту, оформлювати медичну страховку та укладати офіційні договори із сервісними установами. Для багатьох українців це означає доступ до мінімальної стабільності й соціальної підтримки.
Необхідні документи
Для подання прохання потрібно підготувати пакет документів. Серед них:
- офіційна заява про надання статусу;
- фотографії для документів;
- посвідчення особи або паспорт громадянина України;
- закордонний паспорт;
- будь-які документи чи матеріали, що підтверджують небезпеку перебування на території України.
Це можуть бути газетні публікації, скріншоти новин, відео- чи фотодокази. Усі документи обов’язково перекладають українською та турецькою мовами. Саме вони формують доказову базу, від якої залежить результат розгляду.
Процес оформлення статусу біженця в Туреччині не можна назвати простим чи швидким, він вимагає терпіння, ретельної підготовки та готовності дотримуватися правил. Водночас саме цей шлях дає українцям, які втекли від війни, шанс на легальне життя, доступ до освіти й медицини, а також можливість планувати майбутнє без страху депортації. У ситуації, коли війна триває й невідомо, коли настане мир, навіть складна бюрократична процедура стає тією опорою, яка дозволяє зберігати людську гідність і почуватися захищеним хоча б у межах нової країни.