Четвертий рік після початку повномасштабної війни українські біженці залишаються однією з найбільших груп, які потребують захисту та допомоги в Європі. У Чехії, куди за цей час прибули сотні тисяч українців, люди з тимчасовим захистом не просто намагаються вижити — більшість з них працює, утримує родини, платить податки й бере на себе тягар низькооплачуваної праці, від якої часто відмовляються самі чехи. Але попри статистику, зусилля й обмеженість отриманої допомоги, саме українців дедалі частіше звинувачують у тому, що вони «виснажують соціальну систему», розповідає ІА “ФАКТ”.
Один відсоток бюджету, мішень для всіх
Згідно з даними, опублікованими 22 липня 2025 року чеським виданням Deník Referendum, українці з тимчасовим захистом отримують лише один відсоток від всього соціального бюджету Чехії. Це означає, що з кожної державної крони, спрямованої на соцзабезпечення, лише одна сота йде на покриття потреб українців. Ці цифри, сухі й неспростовні, не залишають простору для фантазій про «фінансову навалу» або «соціальне паразитування». І все ж саме українців найчастіше роблять об’єктом звинувачень у нібито надмірному навантаженні на бюджет, ніби ігноруючи очевидне: вони фінансово вдаються до держави значно менше, ніж будь-яка інша соціальна група.
У Чехії зараз перебувають близько 330 тисяч українців з тимчасовим захистом. Водночас гуманітарну допомогу отримує лише чверть із них — 25%. І навіть ця підтримка не є гарантованою: середній розмір виплати становить 8119 крон на місяць, а з неї автоматично вираховується будь-який інший задекларований дохід. Таким чином, для працюючих людей вона або нівелюється повністю, або зменшується до мінімальних сум. Це не привілей, а механізм виживання.
80% — у трудовій міграції, а не на утриманні
Дані свідчать про те, що понад 80% українців з тимчасовим захистом у Чехії працюють. Багато хто — на фізично виснажливих, низькооплачуваних роботах, часто без прив’язки до попередньої професії. Серед них — прибиральниці, пакувальники, підсобні працівники, кухарі, робітники на виробництві. Багато українців змушені працювати на двох роботах, щоби утримати родину. Водночас в умовах орендної кризи та інфляції, понад 50% українських сімей залишаються за межею бідності, навіть маючи повноцінне працевлаштування.
Це не ті люди, які очікують соціального подачки. Це ті, хто тримає на собі логістику, харчову промисловість, клінінг і обслуговування. У регіонах Чехії, де не вистачає робочої сили, саме українці забезпечують безперебійну роботу економіки.
Найвразливіші — за межею системи
Окремою драмою є становище пенсіонерів, людей з інвалідністю та матерів із малими дітьми. Саме ці категорії, які найбільше потребують соціального захисту, майже повністю виключені з чеської системи допомоги. Вони не можуть отримати більшість соціальних виплат, на які мають право громадяни Чехії, зокрема допомогу по догляду за недієздатними особами.
Ця системна прогалина найбільш чітко виявляється в історії Дарини — українки з чеським громадянством. Вона привезла свою маму з діагнозом хвороби Альцгеймера, залишила роботу, аби піклуватися про неї, й звернулася за доплатою на опіку, але їй було відмовлено. Причина — її мама є громадянкою України, отже, формально не підпадає під правила, що передбачають надання допомоги. Альтернативний варіант — приватний пансіонат, який готовий прийняти недієздатну людину лише за повну оплату в розмірі 25–35 тисяч крон на місяць. У березні Дарина була змушена повернути матір в Україну, залишивши її без догляду в безпорадному стані. І це не виняток, а симптом системи, в якій вразливі українці не мають захисту.
Політичні обіцянки, що розчиняються в повітрі
Чеська влада неодноразово публічно заявляла, що розглядає можливість надати українцям доступ до ширшого спектра соціальних виплат. Такі обіцянки лунають ще з 2022 року, але й досі не реалізовані в законодавстві. Навіть після того, як у липні 2025 року набули чинності зміни, що стосуються українців з інвалідністю, результати цих поправок залишаються невідомими. Експерти наголошують: про ефективність нових норм можна буде говорити не раніше ніж за кілька місяців.
Попри це, Чехія все ще не надає українцям доступу до соціальних прав у тій формі, в якій це зробили інші європейські країни, зокрема Німеччина та Франція. Там тимчасовий захист означає реальну інтеграцію в систему державної допомоги, а не напівлегальне виживання на периферії.
Фейки, популізм і штучна ксенофобія
На тлі соціальної вразливості українців у публічному просторі поширюються фейки й популістські вигадки. Найгучніші з них — про нібито «п’ятдесят тисяч крон на місяць» допомоги або «автобуси, які щодня привозять українців по соцвиплати». Ці наративи підживлюються ультраправими політичними силами та медіа, що орієнтовані на радикального виборця.
Реальність же полягає в тому, що жодних даних про масові зловживання соціальною допомогою з боку українців не існує. Навпаки — більшість українців працює, а рівень доступу до допомоги низький і жорстко регламентований. Але у виборчому сезоні, на тлі економічної нестабільності, саме українці стали зручною мішенню, яку можна обвинувачувати в «розбалансуванні системи», не маючи жодних доказів.
Заклики до зміни
Провідні аналітики, громадські організації та правозахисники в Чехії закликають владу надати українським біженцям реальний доступ до системи соціального захисту, особливо — в частині підтримки для людей із вразливих категорій. Це, на їхню думку, не лише справедливо, а й раціонально, адже дозволить зняти напругу, зменшити навантаження на благодійні ініціативи та запобігти дискримінації.
Серед політичних партій публічну підтримку такої реформи висловили лише Зелені, які вже не вперше виступають на боці біженців у Чехії. Водночас більшість парламентських сил уникає прямої відповіді або ж грає на настроях електорату, мовчазно підтримуючи політику обмежень.
Українські біженці в Чехії не виснажують систему, а є частиною її фундаменту, хоч і позбавлені повного захисту. Вони працюють, виживають на мінімум, піклуються про родини й допомагають Чехії втримати ринки праці. Проте без справедливого доступу до соціальних прав баланс неминуче порушується. Не на користь ані українців, ані самої чеської демократії.
