Після початку повномасштабної війни мільйони українців опинилися в нових країнах, шукаючи безпеки, роботи й шансу відновити нормальне життя. Серед них — десятки тисяч осіб, які переїхали до Румунії. Вони живуть тут уже понад три роки, працюють, платять податки, інтегруються в громади. Однак попри все це, залишаються у статусі тимчасового захисту. Цей статус не дає права подати на постійне проживання або громадянство, оскільки роки перебування під тимчасовим захистом не зараховуються до юридичного стажу, необхідного для натуралізації. Це створює парадокс, який українські біженці сподіваються виправити. Їхнє звернення стало основою петиції, спрямованої до румунського уряду. Вона може змінити долі тисяч людей, розповідає ІА “ФАКТ”.
Зміст петиції: закон має враховувати реальність
Петиція, ініційована українською юристкою Іриною Араповою, яка мешкає в Бухаресті, стосується внесення конкретних змін до двох основних законодавчих актів Румунії. Йдеться, по-перше, про Надзвичайний указ № 194/2002, який регламентує перебування іноземців, і, по-друге, про закон № 21/1991, який визначає умови набуття румунського громадянства. Авторка та підписанти петиції вимагають, аби період перебування українців у країні в рамках тимчасового захисту (який офіційно продовжено до 4 березня 2027 року) визнавався рівноцінним періоду легального проживання для подальшої легалізації та натуралізації.
Такі вимоги спираються не лише на етичні чи гуманітарні аргументи, а й на юридичну логіку: статус тимчасового захисту був створений Європейським Союзом як швидкий інструмент реагування, що мав спростити процедури та уникнути перевантаження систем притулку. Але по суті — це теж форма вимушеного переміщення, яка не повинна позбавляти людей права на легалізацію після тривалого проживання.
У тексті петиції йдеться про те, що українці, які перебувають у Румунії вже понад три роки, не є тягарем для держави. Навпаки — вони активно беруть участь в економічному й соціальному житті: відкривають бізнеси, працюють легально, сплачують податки, вчаться, інтегруються в місцеві громади. Усе це — ознаки повноцінного включення у життя країни, які свідчать, що тимчасовий статус давно перестав бути тимчасовим по суті.
«Визнання цих років є питанням справедливості, адміністративної узгодженості та національного інтересу», — йдеться у зверненні, яке вже підтримали майже 2600 осіб.
Крім того, петиція торкається ще одного важливого аспекту: в умовах, коли ЄС автоматично продовжує тимчасовий захист, українці фактично позбавлені альтернативи. Багато хто не подавався на статус біженця, бо був переконаний, що тимчасовий захист буде достатньою правовою формою. Проте тепер з’ясовується, що ця форма не відкриває шлях до постійного проживання чи громадянства — на відміну від статусу біженця.
«А може людина хотіла біженство, а в неї не було вибору?» — ставить риторичне питання Арапова у коментарі для RFI, наголошуючи, що саме держави ЄС вирішили запровадити універсальну форму захисту без індивідуального розгляду справ.
Чи має шанси на реалізацію ця ініціатива
Позитивним сигналом є те, що ініціатива Ірини Арапової є не першою успішною спробою захисту прав українців у Румунії. У 2023 році вона вже ініціювала звернення до влади, коли українцям почали масово блокувати банківські рахунки через неточності в документах. Тоді достатньо було 600 підписів, щоб добитися змін у формах — у документ про тимчасовий захист внесли офіційну адресу проживання, що відкрило доступ до фінансових і соціальних послуг. Цей досвід доводить, що петиційна практика в Румунії працює.
Сьогоднішнє звернення підтримали також міжнародні організації — зокрема представники Карітасу та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Це підвищує рівень уваги до проблеми й може вплинути на рішення політиків.
Особливо актуальною ця ініціатива стала зараз, коли Румунія отримала нового прем’єр-міністра і перебуває на етапі формування уряду. Автори петиції сподіваються, що питання правового статусу українців увійде до нового політичного порядку денного. Передбачається, що офіційне подання з підписами буде направлено до румунських органів влади наприкінці літа 2025 року.
У чому важливість петиції для українців і чому не варто зволікати
Для десятків тисяч українців у Румунії це звернення є не просто юридичним документом, а надією на майбутнє. Без змін у законі вони можуть провести в країні п’ять, а то й більше років, але не матимуть права на постійне проживання або паспорт. В умовах війни на батьківщині це є питанням особистої стабільності, безпеки та права жити повноцінним життям.
Петиція стала голосом громади, яка не хоче залишатися в сірій зоні законодавства. І навіть якщо зміни потребуватимуть часу, сам факт такої ініціативи є важливим кроком до справедливості. Українці в Румунії доводять, що можуть і хочуть бути частиною європейської спільноти не лише як тимчасові гості, а як рівноправні громадяни. І саме це вимагає від держави рішень, які відповідають не лише букві закону, а й духу часу.
