Після початку повномасштабної війни в Україні Польща стала однією з головних країн, які відкрили свої кордони для мільйонів українських біженців. З лютого 2022 року потік людей, що рятувалися від бойових дій, створив унікальну соціально-економічну ситуацію для польської держави. Варшава не тільки оперативно організувала систему гуманітарної допомоги, медичного забезпечення, освіти та житла для переселенців, а й надала їм широкі можливості легально працювати та інтегруватися у місцеву економіку. Цей крок, як згодом показали аналітики, виявився стратегічно виправданим не лише з гуманітарної, а й з економічної точки зору. У новому звіті, підготовленому Агентством ООН у справах біженців відзначають суттєве зростання ВВП Польщі, до якого значною мірою спричинилася трудова участь українців.
Новий звіт, підготовлений Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) спільно з консалтинговою компанією Deloitte, дає змогу об’єктивно оцінити масштаб впливу української трудової міграції на економіку Польщі у 2024 році. Дані аналізу розвінчують численні стереотипи та демонструють, що українські біженці стали не тягарем для польського бюджету, а важливим каталізатором економічного зростання.
Повідомляє ІА “ФАКТ”, посилаючись на Reuters.
Речник УВКБ ООН Рафал Костшинський під час презентації звіту наголосив, що результати дослідження спростовують низку поширених міфів, згідно з якими біженці начебто створюють додатковий тиск на ринок праці, витісняють місцевих працівників, знижують рівень заробітних плат або створюють надмірне навантаження на соціальні фонди. За словами Костшинського, жоден з цих негативних сценаріїв не справдився.
У звіті чітко зафіксовано: завдяки політиці польської влади, що дозволила українцям швидко отримати доступ до ринку праці та створення малого бізнесу, економіка Польщі отримала додатковий імпульс зростання. За підрахунками експертів, внесок українських біженців у валовий внутрішній продукт країни у 2024 році склав близько 2,7% приросту ВВП. Такий приріст оцінюється як “колосальний” для європейської економіки, яка загалом переживала непростий період рецесійних ризиків і структурних трансформацій після пандемії та на тлі енергетичної кризи.
Як зазначив Кевін Аллен, представник УВКБ ООН у Польщі, вирішальним чинником стало саме відкриття трудових можливостей для біженців: “Дозволивши українським біженцям почати працювати та відкривати малий бізнес, Польща значно посилила свою економічну базу”.
Ще один важливий висновок дослідження — відсутність негативного впливу на зайнятість самих поляків. Звіт фіксує, що рівень працевлаштування серед польського населення не зменшився після прибуття великої кількості українців. Навпаки, в окремих секторах економіки спостерігається навіть локальне зростання заробітних плат, що пояснюється розширенням внутрішнього попиту та зростанням продуктивності. Іншими словами, замість конкуренції між місцевими жителями й мігрантами утворився додатковий економічний мультиплікатор.
Автори звіту також звернули увагу на специфіку трудової інтеграції українців у польській економіці. Значна частина біженців вимушена працювати на посадах, які не відповідають їхній фаховій кваліфікації чи рівню освіти. За статистикою, лише приблизно третина українців з вищою освітою займає робочі місця, де вимагається наявність відповідного диплома чи наукового ступеня. Більшість змушена обирати вакансії з нижчими вимогами, що дозволяють швидше інтегруватися в ринок праці, але не дають повної реалізації професійного потенціалу.
Крім того, чимало людей також утримує від активнішої інтеграції недостатнє знання польської мови. Попри це, навіть на таких посадах українські біженці заповнили значну кількість вакансій, які традиційно залишалися незаповненими на польському ринку. Йдеться про роботу в аграрному секторі, будівництві, сфері обслуговування, транспортній галузі, догляді за людьми похилого віку, логістиці, готельно-ресторанному бізнесі тощо. Ці сегменти економіки вже багато років страждали від дефіциту робочої сили через міграцію самих поляків у Західну Європу.
Зростання спеціалізації економіки Польщі, про яке йдеться у звіті, пов’язане якраз із заповненням цих вільних ніш українськими працівниками. Ринок праці став більш гнучким, зросла частка зайнятих у сферах, що раніше не мали необхідних людських ресурсів. Це дозволило бізнесу розширювати діяльність, уникати збоїв у виробничих і сервісних ланцюжках, нарощувати експортний потенціал.
Ще одним важливим пунктом звіту стало питання фінансового балансу між витратами Польщі на допомогу біженцям та їхнім внеском у економіку країни. За підрахунками Deloitte, українські біженці загалом залишили в польській економіці більше коштів, ніж вивели за кордон у вигляді переказів на батьківщину. Це пояснюється високою часткою споживчих витрат, які залишаються всередині польського ринку: оплата оренди, покупки товарів і послуг, оподаткування доходів тощо. Таким чином, біженці не лише працюють, а й активно споживають, підтримуючи внутрішній попит.
У звіті наголошується, що подолання бар’єрів у включенні українців до польського ринку праці могло б забезпечити додатковий макроекономічний приріст у розмірі 1,6 мільярда доларів США на рік.
Польща стала основною країною для прийому українських переселенців, надавши прихисток понад мільйону громадян України й посівши перше місце за кількістю біженців, а також увійшовши до числа шести найсприятливіших держав для українських мігрантів. Водночас дедалі частіше самі українці говорять про зростання негативного ставлення в суспільстві та скаржаться на випадки переслідувань. Польські урядовці запевняють, що держава не застосовуватиме примусового повернення українців додому та відкидають заяви про наявність погроз чи несправедливих рішень, однак визнають, що після завершення виборів можуть розглядатися корективи в соціальній політиці.
У ширшій перспективі експерти наголошують, що Польща фактично отримала унікальний демографічний ресурс, який у майбутньому може частково компенсувати проблеми зі старінням населення та скороченням робочої сили. Однак реалізація цього потенціалу потребуватиме подальшої роботи над інтеграцією, навчанням мови, підтвердженням дипломів та професійних кваліфікацій.
Польський приклад уже зараз активно вивчають у інших європейських країнах, де також обговорюють шляхи раціональної інтеграції біженців, уникаючи як соціальної маргіналізації, так і небезпеки надмірних бюджетних витрат. На думку фахівців, ключовим уроком Варшави стало саме своєчасне відкриття ринку праці й створення максимально спрощених процедур для легального працевлаштування новоприбулих.
