Ключовим фактором повернення українських біженців з-за кордону є чинник безпеки, котрий залежить від умов розв’язання російсько-української війни та не повторення російської агресії в майбутньому. Однак Україна не може розраховувати на повернення значної частини біженців без реформ та цілеспрямованої державної політики щодо української еміграції.
З поміж трьох класичних сценаріїв завершення російсько-української війни – перемога України, поразка і заморожений конфлікт. Сценарії стовідсоткової перемоги України чи стовідсоткової перемоги РФ, за нинішніх умов, виглядають малоймовірними. Очевидно, що Росія не виграє, а Україна не програє і не опиниться повністю в окупації. Проте по середині між цими варіантами криється чимало небезпек, котрі можуть затягнути російсько-український антагонізм та вплинути на демографічну ситуацію в Україні.
При цьому найбільш реалістичним, за нинішніх обставин, виглядають два різновиди третього варіанту:
заморожений конфлікт з гарантіями безпеки
та заморожений конфлікт без гарантій безпеки.
Заморожений конфлікт з гарантіями безпеки
Цей сценарій включає часткове звільнення Україною лише частини окупованих земель та одержання надійних гарантій безпеки від західних союзників. Потужні лінії оборони противника, труднощі з людськими та матеріальними ресурсами ЗСУ і непрогнозована регулярність підтримки з боку Заходу наразі не створюють підстав для вигнання всіх російських окупантів з української землі.
Очевидно, повернення українських окупованих територій відкладається на роки й стає питанням майбутнього. Україна вступає в НАТО, ЄС, або якийсь інший безпековий союз, котрий гарантуватиме, що у випадку повторного вторгнення, Україна не залишиться наодинці. Таким ерзац-варіантом НАТО може бути Балто-Чорноморський союз у складі України, Польщі, країн Балтії з потенційною участю Фінляндії, Румунії, Туреччини, Грузії і тд., чи анонсований раніше альянс Британії, Польщі та України.
Експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Петро Олещук, вважає, що обсяг, кількість і темпи повернення біженців залежать від позитивного завершення війни, тобто – інтеграції України до цивілізованого світу, інституцій ЄС, НАТО гарантій безпеки. Мотивуючим фактором для багатьох буде гарантія для українців, що війна не повернеться і можна спокійно будувати своє майбутнє в Україні. Лише позитивний сценарій завершення війни для України відкриває можливості для досить масштабного повернення людей в Україну.
Політолог Тарас Радь, вважає варіант, коли Україна не матиме гарантій безпеки – сценарієм поразки. А сценарієм перемоги за нинішніх умов – гарантії безпеки, коли українці у довгостроковому періоді розумітимуть, що нової хвилі російського вторгнення не буде. За умов «заморозки» з гарантіями безпеки повернутися можуть 10-15% біженців. Тобто – 800 тис. – до 1 млн. українців. Водночас, після відкриття кордонів та скасування воєнного стану буде реверсивний рух і виїде за кордон не менша кількість громадян – вважає Тарас Радь. Де-факто після війни Україна може залишитися з тими ж демографічними показниками, що й під час війни.
«Будуть повертатися, ті, які себе не знайшли за кордоном, яким важко там жити і які перебували там лише через фактор безпеки. Коли в Україні з’явиться фактор безпеки – вони повернуться. Натомість 80-85 % навряд чи повернуться. Вони там вже кілька років, діти вже пішли по школах, а чоловіки не повернуться через страх мобілізації. Для тих, хто реалізувався закордоном, знайшов роботу, вивчив мову – ймовірність повернення невисока. Вони будуть повертатися в майбутньому, коли Україна почне економічно підніматися. Але не в період стагнації та відновлення від наслідків війни» – стверджує Радь. Загалом, на думку політолога, якими б не були для України результати російсько-української війни, сподіватись на суттєве повернення не варто.
Аналітик Фундації Global Ukraine Марта Олійник-Дьомочко вважає головною умовою повернення мігрантів до України довіру до майбутнього країни, безпеку та можливість реалізації, залучення компетенцій мігрантів в Україні.І зауважує, що на цей процес впливатимуть інвестиції, реінтеграція окупованих територій та політика держави щодо мігрантів.
Польський дослідник Даріуш Матерняк також констатує: «якщо війна закінчиться – в сенсі підписання стабільного перемир’я, тому що шансів на стабільний мир немає – це буде поштовхом для деяких біженців з України повернутися. Якщо це буде близько 30-40% тих, хто виїхав і зараз перебуває за кордоном – це буде успіх. Треба враховувати, що минуло майже три роки з початку війни і багато людей, які виїхали, стабілізували своє життя за кордоном і, можливо, не бажають повертатися. Процес реконструкції, безумовно, сприятиме поверненню».
Заморожений конфлікт без гарантій безпеки
Досить реалістичним може бути сценарій, за яким російсько-українське протистояння завершиться передишкою, котра означатиме підготовку до нової війни вже в найближче десятиліття. Це станеться, якщо після перемир’я Україна не стане членом НАТО або ЄС.
Водночас ідея присутності міжнародних миротворців на лінії розмежування замість вступу України до НАТО, базується на припущенні, що росіяни, північні корейці чи російські проксі формування, такі як «ДНР», не стрілятимуть в/чи поверх французьких чи польських миротворчих контингентів і не запускатимуть дронів «невідомого походження». Тому, з огляду на характер, історичні моделі поведінки та політичні наміри нашого військового противника, немає достатніх підстав вважати наявність іноземних миротворців гарантією безпеки, котра переконає біженців у можливості мирно виховувати дітей та господарювати в Україні. Це може вплинути на невеликий відсоток мігрантів, лише за умови реальної тиші на лінії розташування військ. Але якщо траплятимуться інциденти – фактор впливу миротворців на повернення біженців дорівнюватиме фактору відсутності іноземних контингентів.
Приклади Ізраїлю, Південної Кореї, Індії та Пакистану засвідчують, що конфлікти з агресивним сусідом можуть тривати з перервами півстоліття і навіть більше. Тоді Україні доведеться бути постійно готовою до нової агресії. Для населення це означає продовження мобілізації, мілітаризації суспільства та збереження загроз повітряних атак, блекаутів і тд.
Політолог та Президент Суспільно-гуманітарного консорціуму «Генеза» Любомир Скочиляс зазначає: шанси на повернення біженців залежатимуть від тривалості війни: чим довше триватиме війна, тим менше буде тих, хто захоче повернутися. Але серед біженців є частина і таких, які хотіли скористатися можливістю емігрувати в іншу країну. Таких мігрантів (вони по факту, не є біженцями), очевидно не можливо (і, мабуть, не варто) повертати.
На думку Тараса Радя, за умов загрози нової війни чи тліючого конфлікту у форматі АТО 2016-2017 років: інтенсивних боїв немає, але вони можуть відновитися, ведуться обстріли, повернеться не більше 2-3 % біженців. Для багатьох це може бути «one way ticket» – дорога в одну сторону, а повторний виїзд за кордон, у випадку ескалації, може бути ускладнений. Даріуш Матерняк також відзначає, що найгіршим сценарієм було б збереження статус-кво, тобто відсутності перемир’я, постійних обстрілів тощо, а отже – неможливості реконструкції.
Політолог Микола Бучин зауважує: Після завершення війни міграційні процеси в будь-якому випадку інтенсифікуються: з одного боку будуть повертатися додому українці, які перебувають за кордоном; з іншого боку можуть виїжджати за кордон чоловіки, які зараз не мають змоги це робити через закриття кордону. А вже напрямок та інтенсивність міграційних потоків залежатиме від сценаріїв завершення війни: перемога України спрямує міграційні потоки всередину країни; поразка (чи замороження війни без надійних гарантій безпеки) спрямує міграційні потоки більшою мірою назовні.
Натомість директор Інституту світової політики Євген Магда, зазначає, що «навіть завершення бойових дій не гарантує швидкого повернення додому українських біженців, оскільки держава не опікується цим питанням. У багатьох країнах ЄС готуються не лише до продовження захисту для біженців, але й до поступової процедури набуття ними громадянства (мовні курси, інтеграційні заходи тощо). На жаль, мільйони громадян України перетворилися на ресурс для задоволення потреб інших держав у вирішенні їхніх демографічних проблем».
Висновки:
- Серед варіантів завершення російсько-української війни найбільш реалістичними виглядають сценарії замороженого конфлікт з гарантіями безпеки (участь в НАТО чи в якомусь з оборонних союзів) та заморожений конфлікт без гарантій безпеки, що означатиме лише відкладену в часі повторну хвилю російського вторгнення.
- За умов відсутності гарантій безпеки та збереження загрози російського вторгнення, коли Україна перебуватиме в умовах постійної напруги нової агресії, продовження мобілізації, збереження загроз повітряних атак та блекаутів, частка повернення буде мінімальною та оцінюється в кілька відсотків.
- Присутність на лінії розмежування іноземних миротворчих контингентів замість вступу України до НАТО, з огляду на характер ворога, може не стати переконливим фактором для повернення українських мігрантів.
- При умові завершення війни з гарантіями безпеки, коли українці будуть впевненими у подальшому мирному розвитку своєї країни, за різними оцінками повернутися можуть від 15 до 40 % українських мігрантів. Для більшості українських біженців кращі економічні умови за кордоном та кількарічна асиміляція стануть факторами вибору кращого матеріального добробуту та більш гарантованої безпекової стабільності, аніж режим непевності на українській Батьківщині.
- Дієвим фактором збільшення показника повернення українських мігрантів, окрім безпеки, буде помітна модернізація та відбудова України, економічні та правові реформи, котрі, за умови належного рівня інформування та цілеспрямованої державної політики, здатні вплинути на значну частку українців прийняти рішення про життя на Батьківщині.
Автор: Валерій Майданюк, політолог, канд.політ.наук, експерт Фонду сприяння демократії