Чи варто очікувати нову хвилю біженців з України через затягування війни?
Міжнародний день мігрантів, що відзначається 18 грудня, став для України сумним святом. Повномасштабне вторгнення Росії спровокувало відтік з держави понад 10 мільйонів громадян, значна частина з яких наразі не планують повертатися на Батьківщину ані під час війни, ані після її завершення.
За підрахунками вітчизняних демографів, масова міграція за кордон жінок та дітей у поєднанні з втратами серед чоловіків-військовослужбовців може призвести до зменшення кількості населення до 30 млн людей вже у 2035 році. При цьому критичним для України показником стане чисельність у 20 млн осіб.
Чи продовжуватиме Україна втрачати своїх громадян через довготривалість війни і яким чином влада вже зараз може сприяти поверненню біженців з-за кордону, “Телеграф” запитав у експертів в галузі соціології та демографії.
Масштаби біженства у цифрах
Аби зрозуміти, наскільки критичною є ситуація з відтоком громадян України за кордон станом на кінець 2023 року, “Телеграф” звернувся до вітчизняних соціологів.
Керівник дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко надав нашому виданню результати свіжого дослідження “Повернення українців додому та їх реінтеграція в українське суспільство”, проведеного ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні, Київської групи Безпеки та Розвитку і Центру національного відродження.
В результаті проведення численних соціальних опитувань, аналізів інформації з відкритих джерел та глибинних інтерв’ю з українцями, що виїхали за кордон, а також представниками діаспорних організацій в різних країнах світу, науковці склали статистику щодо того, які категорії населення і з яких причин покинули Батьківщину з моменту повномасштабного вторгнення РФ.
Зокрема, 78,65% мігрантів з України складають жінки, 58% біженців одружені і ще 11,74% мають кохану людину. У майже 69% є одна або двоє дітей. Близько 62% опитаних мігрантів — люди у віці від 36 до 55 років.
Також соціологи з’ясували, що майже 86% біженців з України мали власне житло на момент від’їзду, проте внаслідок бойових дій 33,8% з цих осель зазнали ушкоджень, а у 5% випадків були повністю зруйновані.
За даними досліджень, наймасовіше за кордон виїжджали мешканці Київської, Харківської та Донецької областей.
Згідно з результатами опитувань, у понад 90% біженців в Україні залишились рідні, 24,2% втратили когось з близьких в результаті повномасштабної війни з РФ, ще майже 5% — у період з початку військової агресії РФ на сході України до 24 лютого 2022 року.
Що ж стосується добробуту на новому місці, покращення фінансового становища відзначали більшість опитаних мігрантів в країнах Європи.
Одним з вирішальних факторів в ухваленні рішення про повернення в Україну більшість опитаних називають освіту дітей, при цьому понад половина неповнолітніх мігрантів вже вступили у місцеві навчальні заклади, ще близько 25% поєднують навчання за кордоном та онлайн-заняття в українських закладах освіти.
З 282 опитаних в ході глибинних інтерв’ю, 65 заявили, що не планують повертатися в Україну, 124 ухвалюватимуть рішення з огляду на розвиток ситуації в Україні, ще 26 планують повернутися у найближчі 3-4 місяці.
Серед найпоширеніших страхів при поверненні в Україну біженці називають затягування війни (81%), корупцію (68%) та неспроможність держави до відновлення (48%).
Прогнози демографів
За даними Євростату, наразі у країнах ЄС перебувають понад чотири мільйони українських біженців, а найпопулярнішими напрямками для міграції серед українців залишаються Польща, Німеччина та Іспанія.
Тим часом, вітчизняні демографи прогнозують зниження кількості населення України до 30 млн осіб вже у 2035 році. За словами завідувача відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України Олексія Позняка, навіть такі показники будуть можливими за умови ефективної міграційної політики з боку влади, в іншому випадку, ситуація може бути гіршою.
Експерт зазначає: населення на рівні 30 мільйонів громадян дозволить освоювати українські території на достатньому рівні, уникаючи знелюднення.
“Світовій історії відомо безліч випадків, коли у кризові для держави часи громадяни виїжджали за кордон. Загалом, це майже невідворотна реакція. Після завершення війни, як правило, на Батьківщину повертаються близько 30% мігрантів. Наша ситуація дещо відрізняється від інших, тому наш інститут прогнозує повернення значно більшої кількості громадян. Якої саме – буде залежати від багатьох аспектів, які передбачити зараз вкрай складно”, – каже демограф в коментарі “Телеграфу”.
Затягування війни може як покращувати, так і погіршувати ситуацію з від’їздом українців за кордон. Зокрема, громадяни, які не покинули свої домівки, сподіваючись, що війна завершиться швидко, можуть все ж виїхати, усвідомивши, що кінця бойовим діям наразі не видно.
Водночас, ті, хто сподівалися пересидіти короткочасну кризу за кордоном, залишивши в Україні рідних, домівки та бізнес, також можуть усвідомити, що війна переросла у затяжну, а отже, будуть змушені повертатися до минулого життя у нових реаліях.
“Перший варіант можливий лише у разі дуже серйозного погіршення військової ситуації. В іншому випадку нової хвилі міграції з України очікувати не слід, адже ті, хто мав можливість, схильність і готовність до від’їзду, вже зробили це. Що ж стосується фактів повернення з-за кордону під час війни, вони існують, але не є масовою тенденцією. Ті, хто виїхав у перші місяці вторгнення, вже стабілізувалися на новому місці і у більшості своїй поки що не поспішають повертатися”, – каже експерт.
Займатися розробкою стратегії з повернення українців додому владі слід вже зараз, впевнений Олексій Позняк. І для цього не обов’язково створювати нову вертикаль влади, окремі органи чи міністерства, достатньо буде ефективної робочої групи з вирішення цього питання.
За словами експерта, основними кроками для мінімізації наслідків демографічної кризи повинно стати підвищення рівня життя та залучення трудових мігрантів з інших країн. Це дозволить повернути з-за кордону українців та загалом збільшити кількість населення.
“Трудова міграція з бідніших країн може стати виходом для нас, адже якщо в країні просто не буде кому працювати і не буде кому жити – ситуація не покращиться. Нам потрібно прийняти той факт, що українки не народять стільки дітей, скільки нам потрібно для відновлення рівня населення. Сьогодні це нереально навіть для більш-менш розвинених країн Азії та Африки. Треба змиритися з цим і шукати альтернативи”, – каже експерт.
У питанні підвищення рівня життя Україні доводиться сподіватися на отримання обіцяних інвестицій від західних партнерів, адже навіть у мирні час конкурувати з Європою у даному питанні нам було вкрай складно.
Якщо усі домовленості про участь дружніх держав у відновленні України будуть виконані, це сприятиме розвитку промисловості, збільшенню робочих місць і загалом матиме позитивний вплив на відбудову української економіки.
“Втім, це питання повоєнного періоду. Наразі головною задачею є підтримка зв’язків з нашими громадянами в інших країнах. Це стане першою підвалиною для їхнього майбутнього повернення. Українські біженці повинні бути впевнені у тому, що на Батьківщині про них пам’ятають і держава зацікавлена у їхньому поверненні”, – каже Олексій Позняк.
