Після початку повномасштабного вторгнення Росії, Словаччина стала для багатьох українців не просто транзитною точкою, а країною, де вони почали будувати своє нове життя. Вона не така велика, як Польща, не така популярна, як Чехія, і не така дорога, як Німеччина — але саме ця компактність, близькість до кордону й доступність державних сервісів зробили Словаччину доволі привабливим варіантом для тривалого перебування. І хоча спочатку більшість українців приїздили під тимчасовим захистом, дедалі більше людей ставлять собі запитання: як залишитися тут легально надовше? Як працювати офіційно? Як не залежати від гуманітарної допомоги? І як не потрапити в пастку безперервного продовження дозволу на тимчасове перебування? Допомагає розібратися ФАКТ.
Віза: перший крок до легального статусу
Словаччина є країною з чіткими бюрократичними процедурами, і тут легалізація — це не справа одного тижня. Вона починається з найпростішого: оформлення візи. При цьому слід знати, що українці з біометричним паспортом можуть перебувати в Словаччині без візи до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду.
Якщо українська родина чи окрема особа планують в’їзд не під тимчасовим захистом, а з конкретною метою — наприклад, робота чи навчання — їм необхідно отримати візу. Вибір типу візи визначає весь подальший процес: туристична, робоча, студентська або для возз’єднання з родиною. У кожному випадку перелік документів свій, але спільним залишається головне: усе має бути підтверджено офіційно — мета поїздки, наявність житла, коштів, страхування.
Потім слідує етап запису на прийом. У країні, де попит на візи іноді перевищує можливості консульських установ, запис потрібно робити завчасно. Подача документів можлива як через консульство, так і через візові центри, а розгляд займає від п’яти до п’ятнадцяти робочих днів. Важливо не просто дочекатися відповіді, а й уважно перевірити саму візу: терміни, кількість в’їздів, обмеження на перебування. Адже будь-яка помилка — це ризик отримати відмову при в’їзді на кордоні.
Віза відкриває двері, але не вирішує питання довгострокового статусу. Для цього — наступний етап: посвідка на проживання.
Тимчасова посвідка: офіційне “так” на тривале перебування
Словаччина передбачає кілька підстав, за якими українець може претендувати на тимчасову посвідку. Це — працевлаштування, навчання, бізнес, участь у наукових чи культурних проєктах, возз’єднання з родиною або навіть служба в миротворчих місіях. Є також опція оформлення так званої Блакитної карти — для висококваліфікованих спеціалістів.
Заява подається або в консульстві, або — для тих, хто вже в країні — безпосередньо до міграційної поліції. Пакет документів стандартний, але без жодних “але”: дві фотографії, паспорт, довідка про несудимість, документи, які підтверджують мету перебування, наявність житла, коштів і сплата збору. Якщо бракує хоча б одного з пунктів — відмова гарантована.
Цей статус дає змогу жити, працювати, навчатися — але він обмежений у часі. І головне — він вимагає відповідальності. Його потрібно подовжувати, підтверджувати відповідність умовам, зберігати легальний статус безперервно. Але найголовніше — тимчасовість не гарантує захищеності. Саме тому для багатьох наступний крок — постійне проживання.
Постійна посвідка: стабільність замість підвішеного стану
Для тих українців, які не лише знайшли прихисток у Словаччині, а й обжилися, облаштували побут і планують залишатися надовго, логічним наступним кроком є оформлення постійної посвідки на проживання. Цей документ відкриває значно більше можливостей, ніж тимчасовий статус: дозволяє працювати без обмежень, користуватись державною системою охорони здоров’я, отримувати соціальні послуги та відчувати себе частиною суспільства.
Постійна посвідка — це не громадянство, але це вже не статус “тимчасовості”. Вона видається або на п’ять років, або — залежно від підстав — на необмежений термін. Для більшості — перша видача на 5 років, після чого можливе подовження. А у деяких випадках одразу передбачено необмежений термін. Основною умовою є легальне перебування в країні не менше п’яти років із тимчасовою посвідкою. Якщо людина весь цей час проживала в Словаччині, працювала, мала стабільне житло та доходи, не порушувала закон — вона має право подати заяву. Це може бути працівник, підприємець, студент, член родини громадянина Словаччини, або іноземець, чия діяльність є важливою для країни: науковець, лікар, спортсмен.
Процедура чітка: заяву подають до міграційної поліції або консульства. До пакета входить анкета, дві фото, паспорт, довідка про відсутність судимості, документи, що підтверджують мету перебування, житло й фінансову спроможність. Усе має бути перекладено словацькою мовою сертифікованим перекладачем.
Шлях до громадянства: хто має шанс і як його реалізувати
Громадянство Словаччини — це вже не просто статус проживання. Це повноцінна інтеграція: з правом голосу, з паспортом ЄС, з можливістю залишити «тимчасову» ідентичність. Але цей шлях довгий. Стандартний термін — 8 років легального перебування в країні. Це не автоматичний процес, а добровільна ініціатива особи: подати заяву, пройти перевірку, довести, що вона інтегрована в словацьке суспільство.
Втім, є винятки. Для осіб, які мають вагомі досягнення в науці, економіці, культурі, спорті — термін може бути скорочено. Якщо особа перебуває в шлюбі з громадянином Словаччини — громадянство можна отримати через 5 років. Діти з опікунами-громадянами країни — через 2 роки. Для біженців — через 4.
Процедура передбачає співбесіду: заявника перевіряють не лише на знання мови, а й на рівень інтеграції. Його запитують про історію Словаччини, географію, суспільний устрій. Частина співбесіди — прочитати і переказати текст словацькою зі свіжої газети. Тобто — не зазубрити, а продемонструвати розуміння сучасності країни. Після цього — присяга на вірність державі, яка не є формальністю. Це юридичний та моральний акт: з цього моменту людина стає повноправним громадянином.
Працевлаштування в Словаччині
Наявність посвідки на проживання ще не означає, що людина може вільно працювати. Для громадян України, які не є частиною ЄС, потрібен окремий дозвіл на працевлаштування — якщо тільки мова не йде про осіб із Блакитною картою або тих, хто вже має дозвіл на роботу в рамках своєї посвідки.
Особливо це стосується тих, хто приїхав на возз’єднання з родиною: перші 12 місяців після отримання посвідки вони не можуть працювати без дозволу. Те саме — для громадян країн з довгостроковим дозволом на проживання в іншій країні ЄС, які планують жити в Словаччині до 12 місяців. Сезонні працівники теж зобов’язані оформити окремий документ.
Подача відбувається через центр зайнятості за місцем майбутньої роботи. Подати заяву можна особисто, поштою або через роботодавця. Головне — зробити це не раніше ніж через 10 робочих днів після того, як роботодавець офіційно повідомив про вакантну посаду. До заяви додаються: заповнена анкета, посвідка на проживання, трудовий договір або письмова заява про найм, диплом з перекладом, довідка про житло, медичне страхування. Якщо документи іншою мовою — обов’язково переклад на словацьку сертифікованим перекладачем. Розгляд — безкоштовний, але все залежить від точності: відмову можна отримати навіть через технічну помилку в документах.
