Міграційна політика Німеччини завжди була предметом пильної уваги, оскільки країна відіграє роль одного з ключових центрів притягання для тих, хто шукає захист і нові можливості. У ситуації, коли мільйони людей у світі змушені залишати свої домівки через війни, переслідування чи економічні труднощі, саме Німеччина часто стає символом стабільності та перспектив. Тому будь-які зміни у сфері надання громадянства набувають особливої ваги і сприймаються не лише як внутрішньополітичний крок, але й сигнал для всієї міжнародної спільноти.
Суть ухваленого рішення
Нижня палата парламенту ФРН, Бундестаг, ухвалила закон, яким скасовано прискорений механізм натуралізації, відомий як «турбонатуралізація». Про це повідомляє ІА “ФАКТ”, посилаючись на Zeit. Раніше він давав можливість окремим категоріям іноземців претендувати на німецький паспорт уже після трирічного проживання, якщо вони демонстрували виняткові успіхи в інтеграції. Відтепер цей термін становитиме щонайменше п’ять років. Таким чином, навіть ті, хто активно працює, навчається чи бере участь у соціальному житті, повинні будуть довше чекати на підтвердження свого статусу.
Рішення стало результатом домовленості між консервативним блоком ХДС/ХСС та Соціал-демократичною партією. Консерватори наполягали на тому, що німецьке громадянство має залишатися не нагородою за окремі досягнення, а підсумком глибокого процесу інтеграції, який вимагає часу. Вони вважали, що спрощена процедура створює ризик хибних очікувань і може розглядатися як надто швидкий шлях до соціальних гарантій. Соціал-демократи, своєю чергою, погодилися з необхідністю обмеження, аби врівноважити зростання міграційних потоків та зберегти суспільну підтримку політики прийому біженців. Міністр внутрішніх справ Александр Добріндт у своїй промові наголосив, що паспорт Німеччини повинен бути символом довіри й визнання, а не стимулом до зловживань.
Насправді ця процедура ніколи не мала масового характеру. За час її існування в країні було кілька сотень випадків, коли іноземці скористалися можливістю швидше отримати паспорт. У масштабах Німеччини, де лише у 2023 році громадянство отримали понад 291 тисяча людей, це мізерна цифра. Тобто реальний вплив на статистику був незначний, проте символічне значення механізму полягало у демонстрації відкритості держави до тих, хто активно інтегрується. Саме тому його скасування сприймається не як технічна правка, а як вираження нового політичного курсу.
Український контекст: біженці та очікування
Для українців, які масово опинилися в Німеччині після початку повномасштабної війни, питання натуралізації набуло особливого значення. Багато родин розглядають Німеччину не лише як тимчасовий притулок, а як потенційне місце для довгострокового життя. Однак «турбо»-механізм і без того не був поширеним серед українців, адже він стосувався виняткових випадків. Тепер для більшості залишається стандартний шлях: тривалий термін проживання, стабільна робота, знання мови та успішна інтеграція в суспільство.
Насамперед нововведення зачепить тих українців, які вже змогли заявити про себе в професійній чи академічній сфері. Йдеться про науковців, викладачів, митців, висококваліфікованих спеціалістів, що довели свою користь німецькому суспільству. Для них паспорт міг стати доступним раніше, ніж для інших, але тепер їхній шлях подовжиться щонайменше на два роки. Це означає більш тривале перебування у статусі іноземця, обмежений доступ до окремих прав і постійне відчуття тимчасовості.
Для українських біженців паспорт є не лише основним документом, а й символом укорінення, підтвердження того, що їхня інтеграція завершена успішно. Подовження терміну до п’яти років віддаляє момент упевненості в майбутньому. У родинах, де діти вже ходять до німецьких шкіл і почуваються частиною нової спільноти, це може викликати відчуття подвійності: формально вони ще «тимчасові гості», хоча фактично інтегруються в суспільство. Таке розходження між реальністю й юридичним статусом створює психологічний тиск і знижує рівень стабільності, який так важливий для людей, що втратили дім через війну.
Порівняння з міжнародною практикою
Німеччина не єдина країна, яка переглядає механізми надання громадянства. У багатьох державах ЄС існують подібні обмеження, і лише небагато країн дозволяють отримати паспорт менш ніж за п’ять років. Наприклад, у Франції стандартний термін становить п’ять років, у Нідерландах — сім, у Швейцарії — десять. Таким чином, нові правила у ФРН наближають її до загальноєвропейської практики, хоча для українців, які мають особливий статус у ЄС, питання інтеграції може виглядати більш нагальним.
Скасування «турбонатуралізації» не стане переломним моментом для більшості українських біженців, адже їхній шлях до громадянства й так вимагав тривалого часу. Проте для тих, хто сподівався на прискорене отримання паспорта завдяки своїм здобуткам, воно означатиме додаткове очікування і відчуття віддалення від повноцінного визнання.
Загалом це рішення демонструє більш консервативний підхід Німеччини до питань міграції й натуралізації, а отже, українцям варто планувати своє життя з огляду на довгострокову перспективу. Паспорт залишатиметься фінальною точкою інтеграції, а не швидким етапом на цьому шляху, і для тих, хто хоче пов’язати своє майбутнє з ФРН, це означатиме необхідність ще більшого терпіння, зусиль та готовності до багаторічної роботи над адаптацією.
