Європейський Союз поступово переходить від режиму надзвичайного реагування до системного регулювання довгострокового перебування українців. Рішення 2022 року про надання тимчасового захисту було ухвалене як терміновий гуманітарний крок на тлі війни, яка мала обмежений часовий горизонт. Проте з плином років стало очевидно, що війна затягнулася, а мільйони українців, які скористалися цією процедурою, оселилися у країнах Європи на постійній основі. Європейська комісія визнала, що модель тимчасового притулку більше не відповідає реальності, у якій українці стали частиною локальних спільнот, ринку праці та освітньої системи, передає ІА “ФАКТ”.
Позиція ЄС і пропозиції Ілви Йоганссон
Єврокомісарка з питань внутрішніх справ і спеціальна представниця ЄС у справах українців Ілва Йоганссон заявила, що уряди держав-членів мають заздалегідь підготуватися до завершення дії програми. За її словами, чинний статус тимчасового захисту діє до 4 березня 2027 року, а після цієї дати кожна країна самостійно визначатиме, на яких умовах українці зможуть залишатися. Саме тому вже зараз необхідно адаптувати національні норми, щоб забезпечити легальний перехід до нових форм проживання та уникнути правової невизначеності для мільйонів людей.
Водночас Європейська комісія визначила три головні напрями подальшої роботи. По-перше, країни мають змінити власне законодавство так, щоб українці могли залишатися легально й після завершення терміну тимчасового захисту.
По-друге, необхідно гарантувати безперервність правового статусу, щоб перехід від тимчасового захисту до національних дозволів на проживання не створював прогалин у правах. По-третє, слід посилити інтеграційні заходи — мовну підготовку, підтримку працевлаштування, визнання дипломів і професійних кваліфікацій. Йоганссон підкреслила, що уряди повинні діяти вже зараз, адже наближення 2027 року може спричинити правовий хаос, якщо нові правила не буде ухвалено вчасно.
Окрім цього, вона координує процес переходу українців від тимчасового статусу до національних систем дозволів на проживання. Мета — уникнути ситуації, коли люди втратять право на легальне перебування лише через затримки в бюрократичних процедурах. За словами Йоганссон, Європа входить у нову фазу — від політики тимчасового прихистку до формування сталих українських громад, що стають невід’ємною частиною соціальної та економічної структури континенту.
Рішення Ради ЄС і сценарії після 2027 року
У вересні 2025 року Рада Європейського Союзу схвалила рекомендації, що окреслюють рамки поступового завершення дії тимчасового захисту. Документ передбачає одночасне поєднання двох стратегій: підтримки тих, хто вирішить повернутися в Україну, та створення нових законних підстав для проживання в ЄС для тих, хто прагне залишитися. Серед можливих механізмів — трудові контракти, навчання у європейських закладах освіти, гуманітарні програми та возз’єднання родин.
Після 2027 року, за цими рекомендаціями, українці, які мають роботу, зможуть оформити робочий дозвіл або «блакитну карту» (Blue Card), що відкриває ширші можливості на ринку праці. Ті, хто навчається, — перейти на студентські дозволи, а сім’ї з дітьми отримають підстави для проживання за сімейним принципом.
Водночас для осіб без роботи чи навчання передбачено зменшення соціальної підтримки та вимогу активної участі в програмах інтеграції. Європейські інституції наголошують, що чинний статус діє ще два роки — цього часу достатньо, аби визначитися з власними планами та підготувати документи для переходу на новий тип посвідки.
Потенційні труднощі й підготовка до переходу
Перехід на інший тип дозволу на проживання у більшості країн ЄС передбачає складну процедуру, яка може тривати від шести місяців до року. Вона включає підтвердження стабільного доходу, наявності трудового договору або навчання, а також знання державної мови на рівні не нижче А2–B1. У кожній країні рішення ухвалюються національними органами окремо, тому вимоги різняться, а час розгляду документів може бути доволі тривалим.
Юристи, які працюють з українськими громадами, попереджають про можливі черги, перевантаження адміністрацій та правові прогалини, якщо держави не почнуть підготовку вже зараз. У разі затримки мільйони людей можуть опинитися в невизначеному статусі, без можливості працювати чи користуватися соціальними гарантіями. Саме тому Європейська комісія наголошує на необхідності завчасного планування, узгодження міждержавних процедур та інформаційних кампаній для громадян України.
Від тимчасового притулку до сталих громад
Риторика ЄС також зазнає помітної зміни – якщо раніше українців називали тимчасово переміщеними особами, то тепер дедалі частіше вживається поняття «українська діаспора». Цей термін підкреслює не короткочасність, а сталість присутності. Європейські уряди визнають, що українці активно інтегруються: вони працюють, навчаються, сплачують податки, беруть участь у житті місцевих громад. За даними Єврокомісії, у школах ЄС зараз навчається понад 450 тисяч українських дітей, а десятки тисяч дорослих стали фахівцями в освіті, медицині, будівництві, сфері послуг.
Для самої Європи це означає формування нового соціального прошарку, який об’єднує дві культури й сприяє взаємному збагаченню. Для України — новий виклик, адже значна частина активних, освічених і працездатних громадян може залишитися за кордоном. Утім, цей процес може бути двостороннім: діаспора здатна стати ресурсом для відбудови держави, джерелом інвестицій, технологій та міжнародних зв’язків.
ОТже, після 2027 року Європейський Союз не припинить допомогу українцям, але її формат зміниться: замість гуманітарного захисту почне діяти система індивідуальних дозволів і чітких зобов’язань. Від українців вимагатимуть більшої участі у суспільному житті, від урядів — продуманої імміграційної політики. ЄС готується перейти від тимчасовості до сталості, а українці — від статусу біженців до ролі громад, що формують нову європейську реальність. Як зазначила Ілва Йоганссон, “ми переходимо від тимчасового захисту до діаспори” — і саме ця фраза найточніше відображає майбутній етап співіснування України та Європи.
